Халус Руслан Петрович

Батько, Петро Федорович, працював у міліції, на пенсію вийшов у званні підполковника, мама, Світлана Іванівна — вчителька початкових класів, виховували сина Руслана та дочку Людмилу.

1994 року закінчив Чечельницьку ЗОШ № 2. Після закінчення Київського автомобільного інституту сухопутних військ служив у військовій частині в місті Котовськ. Після семи років служби по розформуванні частини звільнився в запас у званні капітана. В 2006—2008 роках працював у Чечельницькій РДА. В 2008—2011 роках жив і працював у Італії. По поверненні працював на різних роботах.

В часі війни — доброволець, старший інспектор, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Чергували на блокпостах, здійснювали розвідувальні дії.

29-го серпня 2014-го загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» при обстрілі обстрілу російськими десантниками біля села Горбатенко разом з бійцем батальйону «Херсон» Олегом Гребінським.

19 вересня 2014-го тіло було знайдено пошуковою групою Місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан») поруч з селом Горбатенко, перевезене у Запоріжжя.

Упізнаний товаришами та родичами, похований в Чечельнику 4 жовтня 2014-го з військовими почестями.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

• нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
• 19 лютого 2015 року на вшанування його пам'яти відкрито пам'ятну дошку у Чечельнику.

• Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Халус Руслан Петрович
• У Чечельнику відкрито меморіальну дошку на честь героя-земляка