Хамун
Хамун — велика група озер різного ступеня солоності (від прісних до солоних) по обидва боки кордону Ірану й Афганістану. Є устяними розливами дельти річок Гільменд, Фарахруд і Хашруд в межах Сістанської западини.
| Хамун | ||||
|---|---|---|---|---|
| 30°45′55″ пн. ш. 61°38′13″ сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Іран | |||
| Регіон | Систан і Белуджистан | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Висота | 500 м | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Власний басейн (категорія) |
d | |||
| Вливаються | Гільменд | |||
| Країни басейну | Афганістан | |||
| Інше | ||||
| Статус спадщини | рамсарська місцевістьd і об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКОd | |||
| Geonames | 7840000 | |||
  Хамун (Іран) | ||||
|
||||
|
| ||||
 Хамун у Вікісховищі | ||||
Гідрографія
Озера є найбільшими в Афганістані. Їх висота над рівнем моря — близько 480 м. Протяжність озерної системи близько 150 км, ширина 50-70 км, середня глибина озер невелика: 1-1,5 м. Розміри і глибина озер непостійні, сильно залежать від водності приток: під час весняної повені утворюється єдина водойма площею від 2-3 до 50 000 км², в інші сезони вона розпадається на окремі озера (Хамун, озеро Сабарі й ін.). Під час великих паводків частина стоку надходить в розташовану на південь від Хамуна западину Гауді-Зірра. Найбільші зареєстровані розміри Хамуна — близько 50 000 км² — відзначалися в 1903. Під час військових дій, коли порушується звичний аграрний уклад життя Афганістану, менше води забирається на зрошення в оазисах і містах, площа озер збільшується. Озера покриті очеретовимі і комишовимі заростями, по берегах — тугаї. Місцеве населення займається рибальством, є зимівлі водоплавних птахів.
Гіпермінералізоване озеро Гауді-Зира в нижній частині басейну, яке збирає надлишок води від водно-болотних угідь і в разі екстремальних паводків — і від річки Гільменд. З цього озера немає відтоку, вода втрачається через Гауді-Зира тільки в результаті випаровування.
Річка Гільменд включає в себе найбільший вододіл в басейні Систану, але озера Хамун живлять і інші дрібніші річки, які з екологічної точки зору є найважливішими частинами області Систан.
В області Систан, а також навколо нижньої ділянки річки Гільменд, населення залежить від сільського господарства. Інтенсивне рослинництво і садівництво забезпечують основу повсякденного життя, особливо на іранській стороні. В Афганістані війна завдала великої шкоди сільськогосподарському виробництву (як інфраструктурі, так і людським ресурсам) протягом останніх трьох десятиліть.
Велика частина угідь озер Хамун в Ірані, приблизно 60 000 га, визнана територією, що охороняється в рамках Рамсарської конвенції. Угіддя озер Хамун на стороні Афганістану не мають ніякого спеціального природоохоронного статусу, хоча вони являють собою забезпеченішу водою частину водно-болотних угідь з рясною рослинністю.
Кошти для існування в цьому регіоні тісно взаємопов'язані з водно-болотними угіддями і залежать від їх стану. Очеретяні зарості забезпечують корм для худоби, паливо для приготування їжі та опалення, а також сировину для ремесел і будівництва. Риболовля та полювання є важливим джерелом доходу для багатьох сімей. Ця базова залежність від водно-болотних угідь призвела до краху місцевої економіки протягом останнього періоду посухи. Сувора нестача води зруйнувала екологічну систему водно-болотних угідь і завдала шкоди сільському господарству дельти, яке, в першу чергу, базується на зрошенні з річки Гільменд. Чисельність населення в регіоні складає кілька сотень тисяч, які, в основному, проживають в Ірані. На іранській стороні уряд докладає значних зусиль щодо стабілізації і підтримки місцевого населення шляхом надання продуктів харчування, роботи та інших послуг для задоволення основних потреб.
Галерея
1976
2001
Гребля Каджакі забезпечує контроль над паводками, виробляє енергію та забезпечує іригаційні системи. Без греблі навколишній регіон був би посушливим та непридатним для господарства