Хан-Тенгрі
Хан-Те́нгрі (Тенгрі-Таг, Тенгрітак) — пік на кордоні Казахстану, Киргизстану та Китаю. Друга за висотою вершина гірської системи Тянь-Шаню.
Хан-Тенгрі | ||||
| ||||
42°12′39″ пн. ш. 80°10′30″ сх. д. | ||||
Країна |
Казахстан Киргизстан КНР | |||
---|---|---|---|---|
Регіон |
Іссик-Кульська область Райимбецький район Aksu Prefectured | |||
Система | Тянь-Шань | |||
Тип | гора | |||
матеріал | мармур | |||
Висота | 6995 або 7010 м | |||
Висота відносна | 1685 м | |||
Ізоляція | 19,46 км → Пік Перемоги (7439 м)[1] | |||
Список | ||||
Перше сходження | 1931 (М. Погребецький та Ф.-Й. Зауберер) | |||
Ідентифікатори і посилання | ||||
SummitPost | 150339 | |||
peakbagger.com | 10552 | |||
Peakware | 137 | |||
GeoNames | 1537336 | |||
Хан-Тенгрі Хан-Тенгрі (Середній Схід) | ||||
Хан-Тенгрі Хан-Тенгрі (Казахстан) | ||||
Хан-Тенгрі у Вікісховищі |
Висота гори становить 7010 м, але за іншими джерелами, в основному російськими, висота піку позначається як 6995 м.
Історія
Дослідження гори почались в 1929—33 роках українською експедицією М. Т. Погребецького, І. О.Адамовича та І. І.Ландо. 1931 року М. Т. Погребецький піднявся на вершину піку. 1945 року професор Н. Г. Малицький, вивчивши праці П. П. Семенова-Тянь-Шанського (1857), висловив думку, що Хан-Тенгрі дійсно є піком Перемоги, а пік Кан-Тоо є наспраді піком Хан-Тенгрі. 1930 року російська експедиція на чолі з М. М. Міхайловим досягли льодовика Північний Інильчек. 1932 року тут почала працювати альпіністська група А. А. Летавета, яка в період 1934-38 років була в статусі експедиції. Вони досліджували Хан-Тенгрі, хребти Кокшаал-Тау та Куйлютау. 1936 року пік підкорив також росіянин В. М. Абалаков.
Назва гори породила теорію про походження кількох скіфських племен, що мешкали в долинах Тянь-Шаню. До цих племен входили також тюрки та болгари. Це простежується в їхній міфології, де верховний бог — Тангра (Тенгрі, Тан-Нак-Ра), що означає чоловік висотою до неба.
Примітки
- Khan Tengri, Kazakhstan/Kyrgyzstan. Peakbagger.com, (англ.).
Література
- Колокольников Е. Биография Хан-Тенгри // Побежденные вершины. — М.: Мысль, 1981. — С. 67-74.