Список ультра-піків

Загалом на Землі було розраховано приблизно 1524 таких вершин (станом на 10 червня 2007 року)[1]. Більшість вершин, такі як наприклад: Матергорн та Айгер, не є ультра-піками, тому що вони сполучені з більш вищими горами високими перевалами (сідловинами) і, таким чином, значення показника prominence у них недостатнє, тобто менше 1500 м.

Термін «ультра» вперше був застосований вченим-природознавцем Стівеном Фраєм при його дослідженні та опису гір у штаті Вашингтон в 1980-х роках. Первісний термін, який він застосував, означав «надзвичайно велика гора», маючи при цьому на увазі гори, що мали prominence принаймні в 5000 футів (1524 м)[2].

Чоґорі (К2)

Лхоцзе

Аннапурна I

Монблан

Кіліманджаро

Гора Кука

Вулкан Орісаба

Вулкан Котопахі

У світі достеменно було виявлено та досліджено 1515 ультра-піків: 638 в Азії, 353 у Північній Америці, 209 в Південній Америці, 119 у Європі (включаючи Кавказ), 84 в Африці, 69 в Австралії та Океанії та 43 в Антарктиці[1].

Багато з найвищих у світі гір є ультра-піками, включаючи Еверест, Чоґорі (К2), Кіліманджаро, Монблан, Олімп. З іншого боку, інші, такі найвищі вершини як Лхоцзе, Аннапурна III, Чурен-Гімал — не ультра-піки, оскільки вони не мають достатнього prominence. Багато ультра-піків лежить у рідко відвідуваних і непривітних частинах світу, у тому числі у Ґренландії 39, високих широтах Арктичних островів Нової Землі, Яна-Майєна та Шпіцбергена, а також у Великих Азійських хребтах (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш, Тянь-Шань, Памір, Куньлунь, Тибет та інших). У Британській Колумбії деякі з перелічених гір навіть не мають загальновизнаних назв.

13-ть із 14-ти восьмитисячників — ультра-піки (виняток становить лише Лхоцзе, з відносною висотою всього 610 м), а також є ще 64 ультра-піки висотою понад 7000 м. Існує 90 ультра-піків із prominence понад 3000 м, але лише 22 з них мають її понад 4000 м.

Кілька ультра-піків ще непідкорені, такі як Музтау, Сайпл, Гангкхар-Пуенсум — є найбільш вірогідними кандидатами у список непідкорених ультра-піків світу[2][3].

Всі «Сім вершин» — ультра-піки в силу того, що вони є найвищими точками окремих масивів суші (континентів). Кожна з них має свою сідловину на рівні або близько рівня моря, в результаті чого їх показник відносної висоти (prominence) дорівнює або майже дорівнює їхній абсолютній висоті. Також ультра-піками є більшість «Семи других вершин» (виняток становить лише антарктична Тирі та австралійська Таунсенд).

• Список 125 найвищих ультра-піків
• Список гір за абсолютною висотою