Харитонов Іван Михайлович

Іван Михайлович Харитонов — кухар сім'ї Миколи Другого. Розстріляний більшовиками разом з царською сім'єю та іншими слугами.

Харитонов Іван Михайлович
Народився 2 (14) червня 1870
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 17 липня 1918(1918-07-17) (48 років)
Єкатеринбург, Пермська губернія, Російська СФРР
·вогнепальне поранення
Поховання Петропавлівський собор
Країна  Російська імперія
Діяльність шеф-кухар
Конфесія православна церква
Нагороди

Біографія

Син Михайла Харитоновича Харитонова (1837—1913), який був круглим сиротою, але багато чого досяг: став чиновником Міністерства Імператорського Двору, отримав за заслуги орден св. Володимира і особисте дворянство.Своє мистецтво Іван Харитонов удосконалював у Парижі[1].

З 1891 по 1895 рр. служив на флоті. Відслуживши і повернувшись до Двору, став старшим кухарем імператорської кухні.

Мав звання потомственого почесного громадянина. Православний християнин.

Розстріл в будинку Іпатьєва

Був розстріляний разом зі всієї імператорської сім'ї в Єкатеринбурзі в Іпатіївському будинку в ніч з 16 на 17 липня 1918 року. Загинув одним з перших від куль розстрільної команди.

Родина

Був одружений з Євгенією Андріївною Тур. Мав п'ятеро дітей.

Правнук Харитонова, к. іст. н. Петро Валентинович Мультатулі є автором робіт про Миколу II і пише про обставини розстрілу Романових та їх слуг; автор біографічного нарису про прадіда.

Канонізація і реабілітація

У 1981 році Алоізій Трупп був разом з усіма жертвами єкатеринбурзького вбивства канонізований Російською Православною Церквою за кордоном[2].

Російська православна церква Московського патріархату в 2000 році, канонізуючи царську сім'ю, не згадала у своєму рішенні слуг.

16 жовтня 2009 року Генеральна прокуратура Російської Федерації прийняла рішення про реабілітацію 52 наближених царської родини, які зазнали репресій[3].

Примітки
  1. к. ф. н. Лукашевский Е. Царские слуги. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 4 січня 2019.
  2. Спасение России в её праведниках. Интервью первоиерарха Русской православной церкви за границей Илариона, митрополита Восточно-Американского и Нью-Йоркского, архиепископа Сиднейского и Австралийско-Новозеландского // Новый журнал : журнал. — 2013. — Т. 271.
  3. Генеральная прокуратура РФ удовлетворила заявление Главы Российского Императорского Дома о реабилитации репрессированных верных служителей Царской Семьи и других Членов Дома Романовых. Официальный сайт Российского Императорского Дома. 30 жовтня 2009. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 9 травня 2013.

Література
  • Иоффе Г. З. Претерпевшие до конца // Новый Журнал. — 2008. — № 251.
  • Ковалевская О. Т. С Царем и За Царя. Мученический венец Царских слуг. — М.: «Русский Хронографъ», 2008. — 416 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-85134-121-1.
  • Чернова О. В. Верные. О тех, кто не предал Царственных мучеников. — М.: Русский хронограф, 2010. — 576 с. — 6000 экз. — ISBN 5-85134-123-8.
  • Чернова О. В. Вірні до смерті. Про вірнопідданих Государя. — СПб.: Сатисъ, 2007. — 171 с. — ISBN 978-5-7868-0081-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.