Микола II (російський імператор)

Феодальна, з 90 % селянського населення держава, яка відстала від Західної Європи і Америки майже на цілу епоху, ввійшла в смугу модернізації і індустріалізації, яка напружила та ламала стару соціальну феодально-сословну структуру російського суспільства. Великий вплив на світогляд молодого імператора мав його вихователь та «сірий кардинал» правління його батька — вкрай консервативний правознавець Костянтин Побєдоносцев.

Замість реформ, які були потрібні країні, Микола, вдався до містики, легко підпадав під вплив усіляких прохіндеїв-«ясновидців», на кшалт відомого авантюриста-чаклуна Григорія Распутіна. Микола також легко піддався впливу придвірних та різноманітних радників з ультра-консервативної аристократії. Замість політичної лібералізації імператор зробив ставку на жандармський репресивний апарат, політичні провокації та репресії. Це був період створення проурядових «чорносотених» організацій та провокації єврейських погромів; розстріл народної демонстації 9 січня 1905 в Петербурзі, яка призвела до революційного вибуху 1905—1907, та судова справа по повністю сфальсифікованому звинуваченню у «ритуальних вбивствах» православних слов'янських дітей євреями — «Справа Бейліса» (1913).

Особливе місце в правління Миколи ІІ посідало його загравання з ліберальними, підприємницькими та заможними класами країни — імператорський Маніфест про дарування «конституційних свобод» та створення першого в історії російського парламенту — державної «Думи», а потім її придушення.

Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника — також не дуже освіченого та культурного свого батька Олександра ІІІ, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь.

14 травня 1896 року в Успенському соборі Московського кремля був коронований Микола ІІ[7]. На честь цієї події були організовані урочистості, а також запланована роздача продуктових пайків для простого люду. До складу подарунку входило півфунта ковбаси, сайка, трохи цукерок, горішків, пряники, а також емальована кружка. Місцем роздачі пайків було обрано Ходинське поле на околицях Москви, що слугувало полігоном для московського гарнізону. Чутки про можливість отримати дармові продукти пішли по усій Московській губернії, і до Москви потягнулися мешканці навколишніх сіл та містечок. Розуміючи, що подарунків на всіх не вистачить, москвичі вирішили піти на поле у ніч перед роздачею, аби зранку опинитись у перших рядах. Тиснява була неймовірна, і перші жертви з'явилися вже о третій годині ночі. Після початку роздачі пайків натовп кинувся до крамниць з продуктами; тих, хто падав затоптували в землю, багато загинуло, потрапивши в ями чи колодязі. За офіційними даними, загинуло близько 1400 чоловік, проте в реальності жертв було значно більше.

Дізнавшись про трагедію, Микола ІІ вирішив продовжити святкування. Солдати терміново почали вивозити трупи з поля, аби встигнути до прибуття імператора. На полі відбувався концерт під керівництвом Сафронова, о 14-й годині прибув Микола ІІ і прийняв парад. Не зважаючи на прохання скасувати святкування, Микола ІІ поїхав на бал, який відкривав разом з графинею Монтебелло. За свою поведінку Микола ІІ отримав прізвисько «Кривавий»[8].

23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандувача російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії скасувала монархію. 2(15) березня Микола II зрікся престолу. 8(21) березня 1917 заарештований в Олександрівському палаці (Царське Село) і відправлений в Тобольськ, а згодом у Єкатеринбург. У ніч із 16 на 17 липня 1918 Миколу II та членів його сім'ї розстріляли в Єкатеринбурзі.

Микола ІІ Романов після зречення від престолу

Микола II (ліворуч) за пилянням дров з єдиним сином-спадкоємцем — Олексієм, 1917

Розстрілом Миколи ІІ та членів його родини керував комендант Дому особливого призначення Яків Юровський. Близько першої години ночі він доручив лікарю Боткіну розбудити імперське сімейство, попросити його одягтися та вийти. Щойно Микола ІІ вийшов у коридор, до нього звернувся Юровський. Він повідомив, що до Єкатеринбургу наближаються білі армії, і пояснив, що імператору треба спуститися у підвальне приміщення, щоб урятуватися від обстрілу. Микола ІІ попросив узяти з собою два стільці — для себе та дружини.

Щойно колишній імператор та його сім'я опинилися у підвалі, з'явилися група, на яку було покладено виконання розстрілу. Яків урочисто зачитав постанову Уралвиконкому. Імператор, не зрозумівши, про що йдеться коротко перепитав: «Що?». Саме в цей час виконавці підняли рушниці — усе стало зрозуміло. Як згадує один з охоронців, імператриця та донька Ольга намагалися перехреститися, але не встигли: почувся залп. Щоб провітрити приміщення від порохового диму, відкрили вікна та двері.

Мертві тіла почали укладати на носилки. Виявилося, що дехто з розстрілюваних були тільки сильно поранені, але живі. Стріляти повторно було не можна. Через відкриті двері постріли могли бути почуті ззовні. Тих, хто залишався живими, добили багнетами.[9]

Академік Іван Павлов (нобелівська промова, 1918)

Візьміть нашу Думу. Як тільки вона збиралася, вона піднімала в суспільстві обурення проти уряду. Що у нас на троні сидів вирожденець, що уряд був поганий - це ми всі знали. Але ви вимовляєте запальні фрази, ви піднімаєте бурю обурення, ви хвилюєте суспільство.[10]

• 1999 року Микола ІІ, а також члени його сім'ї стали блаженними двох єпархій УПЦ МП, а у 2000 році їх було приєднано до святих РПЦ. З 2000 року Микола ІІ, а також члени його сім'ї визнаються РПЦ, як страстотерпці.

• Від грудня 2005 нащадки імператорської сім'ї домагаються реабілітації розстріляної в 1918 імператорської сім'ї, однак Генеральна прокуратура Росії відмовляється визнавати загиблих жертвами політичних репресій, вважаючи їх жертвами кримінального злочину.

• Один з розстрільної команди вбивць Миколи ІІ більшовик Петро Войков — його ім'я досі носять десятки топонімів, вулиць та визначних міст Росії — Москви[11][12], Єкатеринбургу, Іванова, Тули, Сочі, Воронежу та багатьох інших.

• 
  Великий князь Микола Олександрович у віці 3 років
• 
  Микола в 5 років
• 
  Цесаревич Микола Олександрович. 1889
• 
• 
  Імператор Микола II й імператриця Олександра Федорівна. 1896
• 
  Микола II (1913)
• 
  Микола II і Георг V
• 
  Валентин Сєров. «Микола II — Государ в тужурці»
• 
  Ілля Рєпін. Портрет Миколи II, 1896
• 
  Микола II на святкуванні 300-річчя дому Романових
• 
  Ювілейний рубль 300 років дому Романових із зображеннями першого царя династії Михайла і Миколою II. Срібло, 1913, опуклий чекан

• В. С. Шандра. Микола II // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 643. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Некоторые итоги правления Николая II (рос.)
• Убийство Царской Семьи. Николай Соколов. Судебное расследование убийства Императорской семьи Романовых в 1918 году (рос.)
• Святитель Иоанн (Максимович). «Кровь Его на нас»^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Житие, Житие святого страстотерпца, императора Российского Николая Александровича Романова (рос.)
• ХРОНОС (рос.)
• Былое России: Предки императора Николая II Александровича Романова (до 5-го поколения) (рос.)
• (рос.)
• «Микола II почав царювати з 1389 трупів» «Gazeta.ua. Цей день в історії», 30 Травня 2013^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993
• Надіслати «7 важливих персон» до Мурманська. Як британська розвідка намагалася врятувати Миколу ІІ з Єкатеринбургу (рос.)