Харито Микола Іванович

Микола Іванович Харито (19 грудня 1886, Ялта 9 листопада 1918, Тихорецьк) композитор, поет, автор всесвітньо знаменитого романсу «Отцвели уж давно хризантемы в саду».

Микола Іванович Харито
Зображення
Основна інформація
Дата народження 19 грудня 1886(1886-12-19)
Місце народження Ялта
Дата смерті 9 листопада 1918(1918-11-09) (31 рік)
Місце смерті Тихорецьк
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство Російська імперія
Професія композитор, поет
Жанр романси

Біографія

Народився 19 грудня 1886 в Ялті в сім'ї гірничого інженера Івана Павловича і Надії Георгіївни Харито, грекині за походженням. Після розлучення батьків всі діти перейшли на прізвище матері. У Миколи Харито рано проявилися музичні здібності: у п'ять років він вже добре грав на фортепіано. Його навчальні успіхи і діяльну участь у гімназійних вечорах і балах щорічно відзначалися похвальними грамотами. Після закінчення Ялтинської гімназії Микола Харито поступив на юридичний факультет Київського університету. У студентські роки з 1910 року розпочав композиторську діяльність; відзначився як організатор численних студентських мистецьких вечорів. Відомий також як активний учасник революційного руху 19051907 років (політичні страйки, антиурядові демонстрації). У 1911 році заарештований як член підпільної революційної організації (близької до есерів) і засланий до Архангельської губернії; у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я був амністований, виїхав на лікування за кордон.

Могила Миколи Харито

У 1915 році повернувся до Києва, вступив до Миколаївського піхотного юнкерського училища. Трагічно загинув 9 листопада 1918 року в Тихорецьку (убитий п'яним офіцером під час скандалу на весільному бенкеті). Похований у Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 22).

Творчість

Як композитор відомий насамперед романсами на слова російських поетів XIX — початку XX століття (Ф. Тютчева, О. Апухтіна та інших); особливої популярності зажив його перший романс «Хризантеми» (1910, на слова В. Шумського). Писав також фортепіанні п'єси, супровідну музику для читців-декламаторів і для німих кінофільмів (зокрема кінокомедій за участю М. Ліндера).

Література

  • Віктор Жадько. Український некрополь. — К.,2005. — С.321.
  • Міжнародний суспільно-політичний тижневик «Дзеркало тижня» 2 (326), 13—19 січня 2001 року
  • Михайленко О.Р., Гогусь О.В. Забуте ім"я студента юридичного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Юридичні науки 2009 №80. — С. 6-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.