Харківська АТЕЦ

Харківська АТЕЦ — скасований проєкт атомної теплоелектроцентралі, яка повинна була розташовуватися поруч із селищем Бірки Харківської області, Україна. Два енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000[1][2] повинні були виробляти електроенергію, а також забезпечувати теплом Харків, що передбачалося генеральним планом розвитку Харкова від 1986 року[3].

Недобудовані об'єкти інфраструктури Харківської АТЕЦ

Харківська АТЕЦ
Країна  СРСР
Адмінодиниця Бірки
Місцезнаходження  Україна
Харківська область
Бірки
Початок будівництва 1986 рік
Технічні параметри
Кількість енергоблоків 2 (заплановано)
Будується енергоблоків 0
Тип реакторів ВВЕР-1000
Реакторів в експлуатації 0
Генеруюча потужність проектна 1800 МВт
Інша інформація
 Харківська АТЕЦ у Вікісховищі


Історія

Введення в роботу декількох потужних АТЕЦ в європейській частині СРСР, до числа яких входила і Харківська АТЕЦ, планувалося для заміщення дорогої доставки вугілля з Сибіру для традиційних ТЕЦ[4] . Однак ці плани зіткнулися з безліччю труднощів, в першу чергу з браком матеріальних ресурсів і слабкою організацією робіт. Ситуацію спробував переламати ЦК ВЛКСМ, який намагався розгорнути будівництво Харківської АТЕЦ[5] і ухвалив у 1986 році рішення про оголошення її ударною комсомольською, направлення на неї «молоді за громадським закликом»[6], крім того Рада міністрів Української РСР постановила направити 200 жителів Харківської області на будівництво[7].

Зведення основних споруд так і не було розпочате, велося лише будівництво інфраструктури та підготовка до основних робіт. Незабаром станцію спіткала доля багатьох АЕС колишнього СРСР, проєкт було скасовано і покинуто.

Проєкт Харківської АТЕЦ потужністю 2000 МВт було розроблено на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 26.06.1980 р. № 540–176. Період будівництва АТЕЦ було розраховано з 1985 по 1996 рр. Територія розміщення Харківської АТЕЦ повинна була охоплювати Ново-Водолазький і Готвальдівський (тепер Зміївський) райони Харківської області, які розташовані в 30 км на південний захід від Харкова. Передбачалося, що в експлуатацію перший блок буде введено у 1993 році, а другий — у 1995 році.

Для розселення експлуатаційних і будівельно-монтажних кадрів передбачалося будівництво робітничого селища. Слід відзначити, що недобудовані висотки стоять там і зараз. Під будівництво об'єктів АТЕЦ було виділено 778 га землі, із яких 476 становила рілля та 143 га випас. Окрім проєктної частини збереглося листування стосовно виділення землі під будівництво, де кожна з інстанцій давала на це свою згоду.[8]

Інформація про енергоблоки
Енергоблок Тип реакторів Потужність Початок
будівництва		 Підплючення до мережі Введення до експлуатації Закриття
Чиста Брутто
Харків-1[1] ВВЕР-1000 900 МВт 940 МВт Підготовка до будівництва зупинена в 1990
Харків-2[2] ВВЕР-1000 900 МВт 940 МВт Підготовка до будівництва зупинена в 1990
Харків-3 ВВЕР-1000 900 МВт 940 МВт Будівництво не розпочиналося
Харків-4 ВВЕР-1000 900 МВт 940 МВт Будівництво не розпочиналося

Див. також

Примітки
  1. Nuclear Power Reactor Details - KHARKOV-1. Power Reactor Information System (англійською). IAEA. Процитовано 11 вересня 2010.
  2. Nuclear Power Reactor Details - KHARKOV-2. Power Reactor Information System (англійською). IAEA. Процитовано 11 вересня 2010.
  3. Постанова від 23 червня 1986 р. N 226 Про генеральний план розвитку м. Харкова. Рада міністрів Української РСР. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 11 вересня 2010.
  4. А. Проценко. Енергетика сьогодні і завтра. — 220 с. — (Еврика) — 100 000 прим.
  5. А.Буслаев (14 грудня 2007). То чи потрібна нам ядерна енергетика? Так!. Економіка. Правда.info. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 11 вересня 2010.
  6. Постанова від 2 квітня 1986 р. N 113 Про заходи щодо забезпечення будівництва і введення в дію атомних станцій у 1986-1987 роках. Рада міністрів Української РСР. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 11 вересня 2010.
  7. Завдання Держкомпраці УРСР, облвиконкомам і Київському міськвиконкому по спрямуванню в 1986 році робочих в порядку організованого набору та працевлаштування населення на будівництво атомних станцій. Додаток N 3 до постановою від 2 квітня 1986 р. N 113. Рада міністрів Української РСР. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 11 вересня 2010.
  8. Проектування українських атомних електростанцій: про що свідчать документи ЦДНТА України. http://zp-pravda.info/. Запорізька правда. 27 квітня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.