Харофіцієві

Клас об'єднує мікро- та макроскопічні водорості, що, як і зигнематофіцієві (Zygnematophyceae =Conjugatophyceae), представляють фрагмопластну лінію еволюції. Проте, на відміну від зигнематофіцієвих, харофіцієві зберегли джгутикові стадії, причому вони, подібно до сперматозоїдів моховидних та плауновидних, мають асиметричну систему джгутикових коренів та вкриті субмікроскопічними лусочками[1].

Харофіцієві розмножуються як нестатевим, так і статевим шляхом. Нестатеве розмноження у неспеціалізованих форм відбувається поділом клітин надвоє, фрагментацією таломів, дводжгутиковими зооспорами та зрідка — акінетами. У високоспеціалізованих водоростей з порядку Charales поширено вегетативне розмноження вивідковими бруньками.

Представники класу трапляються в прісних та солоних водоймах, ґрунтах, аерофітоні[1].

До кінця 1990-х років клас розглядали як монотипний, з одним порядком — Charales. На початку 2000-х до групи стали об'єднувати інші види з відкритим мітозом (подібним до вищих рослин), персистентним телофазним веретеном та цитокінезом за участі кільцевої борозни або фрагмопласта[2].

За молекулярними критеріями, які добре узгоджувалися з багатьма цитологічними та морфологічними ознаками, клас поділяли на п'ять порядків[3]: Chaetoshpaeridales, Chlorokybales, Klebsormidiales, Coleochaetales та Charales. Основними фенотипічними ознаками порядків вважали тип морфологічної структури та план будови тіла (зокрема, наявність членисто-мутовчастої будови), особливості цитокінезу (зокрема, чи бере в ньому участь кільцева борозна), здатність до розмноження за допомогою зооспор, наявність статевого процесу, та ін.

• Костіков І. Ю., Царенко П. М. Альгологія : рукопис підручника для студентів 3-4 курсу спеціальності «ботаніка». — Київ, 2013.
• Г. М. Паламарь-Мордвинцева, П. М. Царенко (2009). Место и значение Charales в системе органического мира. Альгология 19 (№ 2): 117—134. ISSN 0868-8540.