Харіберт I

Після смерті батька, за узгодженням з братами, отримав королівство Паризьке, куди входили міста Санліс, Мелен, Шартр, Тур, Пуатьє Сент, Бордо і піренейські міста.

Харіберт був досить освіченою людиною, він знав латинь. Однак вів і розбещений спосіб життя. У 537 році Харіберт одружився з Інгобергою, від якої мав трьох дочок Хротільду, Бертфледу і Берту. Але в той же час він мав двох коханок із свити своєї дружини, двох сестер — Марковефу (вона була черницею) і Мерофледу. Згодом, він покинув Інгобергу і одружився з Мерофледі. Кілька років потому Мерофледа померла, і король одружився з її сестрою Марковефою (562). Таким чином, за церковними канонами він виявився винним у подвійному святотатстві, як двоєженець, і як чоловік монашки. Єпископ Паризький Герман запропонував Харіберту розірвати другий шлюб, але той відмовився. За це він був відлучений від церкви, але Харіберт мало звертав на це уваги. Незабаром Марковефа померла і в 566 році Харіберт одружився з дочкою пастуха Теодегільдою, від якої він мав сина, що помер одразу після народження. Дочка Харіберта Берта (як пише папа Григорій Великий, вона була дівчиною досить освіченою) була віддана заміж за короля Кента, Етельберта I.

Поділ Франкської держави після смерті Хлотара I (561). Володіння Харіберта I виділені червоним

Харіберт втручався у справи церкви. Так він відновив зміщеного з єпископської кафедри в Сенті Емері. Цей Емері був поставлений ще декретом Хлотара I, без згоди митрополита, який тоді був відсутній. Митрополит Леонцій зібрав у Сенті єпископів своєї провінції, і замінив Емері Іраклієм, священиком з Бордо. Харіберт, розгніваний тим, що без його відома відсторонили єпископа обраного ще батьківською владою, відправив Іраклія в ув'язнення, і послав наближених людей, щоб оштрафувати Леонція на 1000 золотих солідів, а інших єпископів покарати кожного в залежності від їх майна, а Емері поновити в колишніх правах.

5 березня 567 року Харіберт раптово помер у Бордо. Одна з його дружин, Теодегільда, захопила королівську скарбницю і, бажаючи зберегти титул королеви, відправила послів до Гунтрамну, з пропозицією взяти її за дружину. Той погодився, але, коли Теодегільда ​​привезла до нього всю казну, він, відібравши у неї велику частину скарбів і залишивши їй трохи, відправив її в монастир в Арле. Але там вона насилу звикала до постів і нічних молитов. Через таємних послів звернулася вона до якогось гота, обіцяючи йому, що якщо він побажає відвезти її до Іспанії і одружитися з нею, то вона з радістю піде за ним з монастиря зі своїми скарбами. Він без жодних вагань обіцяв їй це. І коли вона зібрала речі і пов'язала їх, готова вийти з монастиря, її бажання попередила турботлива абатиса. Розгадавши її задум, вона приказала її сильно висікти і утримувати під вартою. Під вартою вона пробула до кінця своїх днів, переносячи чималі труднощі.

Держава Харіберта після його смерті була поділена між його братами Гунтрамном, Сигибертом I та Хільперіком I, але Париж, щоб нікого надмірно не посилювати, залишився загальним володінням.

• Григорій Турський: Історія франків, кн. III (Російською мовою)— М.: Наука, 1987. — 464 с