Тур

Ту́р, або Би́к перві́сний (лат. Bos primigenius; англ. aurochs, також відомий як лат. urus, ure) вид вимерлих диких представників роду бик (Bos). Безпосередній пращур свійського бика (великої рогатої худоби). Був поширений в Європі, Центральній і Південно-західній Азії, північній Африці. Мешкав у лісах, лісостепу, степах.

?
Тур

Картина із зображенням тура. Копія Ч. Г. Сміта з незбереженого оригіналу XVII ст., купленого в Аугсбурзі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бики (Bovinae)
Рід: Бик (Bos)
Вид: Тур
Bos primigenius
(Bojanus, 1827)

Ареал поширення трьох підвидів тура
   Bos primigenius primigenius
   Bos primigenius africanus =
Bos primigenius opisthonomous =
Bos primigenius mauretanicus
   Bos primigenius namadicus
Підвиди
  • Bos primigenius primigenius
  • Bos primigenius namadicus
  • Bos primigenius mauretanicus
Посилання
Вікісховище: Bos primigenius
Віківиди: Bos primigenius
ITIS: 183845
МСОП: 136721
NCBI: 9909
Fossilworks: 367674

Синоніми

  • Bosurus minutus (1911)
  • Bos. namadicus (1859)
  • Bos taurus
  • Bos indicus
  • Bos urus

Підвиди

  • Bos primigenius primigenius (Bojanus, 1827) — євразійський тур.
  • Bos primigenius namadicus (Falconer, 1859) — індійський тур.
  • Bos primigenius africanus або mauretanicus (Thomas, 1881) — північноафриканський тур.

Етимологія

Українське слово «тур» походить від прасл. *turъ. Аналогічно звучать назви цієї тварини в інших слов'янських мовах: біл. і рос. тур, дав.-рус. і староцерк.-слов. туръ, словен. tȗr, чеськ., словац., хорв., пол. і луж. tur, полаб. täur, серб. тур/tur. Назва села Туряк (Tureac) у Румунії того ж походження. Праслов'янське *turъ, судячи з всього, має праіндоєвропейське походження, існують схожі слова у споріднених мовах: лит. taũras («буйвіл», «тур»), дав.-прусськ. tauris («зубр»), лат. taurus («бик»), грец. ταῦρος, ірл. tarb, авест. staōra- («велика рогата худоба»), гот. stiur («бик», «теля»), давн-англ. stēor («бичок»), нім. Stier («бик», «Телець»). Спільним джерелом для всіх слів вважають пра-і.є. *táwros («дикий бик»). Це слово порівнюють з прасемітським *θawr- («бик», «віл»), але не виключено, що до праіндоєвропейської і прасемітської мов слово «тур» могло бути запозичене з якоїсь третьої, невідомої мови[2][3].

Загальний опис

Тур — велика тварина (жива маса до 1200 кг, висота в холці — до 200 см), з важкою головою, довгими розвиненими рогами, високими, міцними кінцівками, чорної, чорно-бурої й червоної мастей.[4][5] Тур відзначався великою силою, швидкістю, злим норовом.[5] Самка тура за період лактації давала 500—700 кг молока.[4]
Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидів дикого тура, серед яких виділяють такі: європейський, азійський та африканський. О. О. Браунер довів близьку подібність тура і сірої степової худоби не тільки за будовою черепа, а й скелета.[4]

Найвідоміший тур європейський (Bos primigenius primigenius Bojanus), предок бика свійського. В Україні населяв степи, лісостепи, мішані ліси і був мисливською твариною; вимер у XVII столітті (у середині того століття турів спостерігав в Україні Боплан). Остання туриця загинула у Біловезькій Пущі (Польща) в 1627 році.[6] Про поширення турів в Україні свідчать численні географічні назви (Турка, Турійськ, Турівка,Турія), також є згадки у пам'ятках народної творчості.

Символіка

Археологічні знахідки в Україні

Кістки тура (Bos primigenius Bojanus) були знайдені в обох шарах Занівського-1 та на Підгорівці-2[8]

Див. також

Примітки

  1. Tikhonov, A. (2008) Bos primigenius: інформація на сайті МСОП(версія 2008) (англ.) 30 червня 2008
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р  Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.
  4. Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловичини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8 с.22-25
  5. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О. Т. Бусенко, В. Д. Столюк, О. Й. Могильний та ін.; За ред. О. Т. Бусенка. — К.: Вища освіта, 2005. — 496 с.: іл. ISBN 966-8081-34-Х (с.: 5)
  6. Гузєєв, О. О. Гладирь, Н. А. Зінов'єва, Л. К. Ернст, П. В. Горєлов, М. П. Демчук Генетичний моніторинг аборигенних порід великої рогатої худоби з використанням ДНК-технологій / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва Збірник наукових праць. — 2011, Вип. 160, ч.2. ISSN 2222-8578
  7. Славяно-молдавские летописи XV—XVI вв. / под ред. Ф. А. Грекула. Москва: Наука, 1976. С. 55—59.
  8. О. П. Журавльов, С. А. Теліженко Тваринництво та полювання населення Сіверськодонеччини в пізньому неоліті-енеоліті (за результатами археозоологічних досліджень поселень Занівське-І та Підгорівка-2) / Матеріали та дослідження з археології Східної України Збірник наукових праць. — 2008, № 8.
  9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.