Хасдай ібн Шапрут

Абу Юсуф Хасдай бен Ісхак ібн Шапрут (*бл. 915 —між 970 та 975) — державний діяч, лікар, дипломат часів Кордовського халіфату.

Хасдай ібн Шапрут
івр. חסדאי אבן שפרוט
араб. حسداي بن شبروط
Ім'я при народженні חסדאי אבן שפרוט
Народився 910
Хаен
Помер 975
Кордова
Країна Аль-Андалус
Національність жид
Місце проживання Кордова
Діяльність політик, медик
Галузь медицина
Знання мов арабська[1]
Конфесія юдей
Батько Ісхак ібн Езра

Життєпис

Походив з заможної юдейської родини з Хаєна. Син вченого й купця Ісхака ібн Езри, що уславився зведенням синагоги. Народився між 910 та 915 роками. Хасдай здобув літературну освіту, знав іврит, латину, арабську і грецьку мови. Згодом присвятив себе вивченню медицини. Уславився створенню різних ліків, зокрема аль-Фарук (Рятівник) та теріак. Зі сходженням у 912 році на трон Абд-ар-Рахман III признав ібн Шапрута особистим лікарем.

Завдяки особистим якостям, знанням, здібностям, завоював довіру халіфа, ставши довіреною особою й радником Абд-ар-Рахмана III. Згодом той призначив Хасдая візирем та відповідальним за стосунки з іншими державами. Потім ібн Шапруту було доручено керівництвом митницею.

У 941 році уклав мирний договір з Раміро II, королем Леону. У 949 році він встановив дипломатичні відносини з посланцями Костянтина VII, імператора Візантії, уклавши союз проти Фатімідського халіфату. На дяку від візантійців отримав «Кодекс Діоскорида». Зберіг також гарні стосунки з імператором Романом I Лекапіном.

У 955 році вилікував Санчо I Леонського від ожиріння. У 956 році прийняв посланця Оттона I, імператора Священної Римської імперії. Сприяв укладанню 958 року союзу з королевою Тодой Памплонською, за яким халіф отримав вплив на справи в Леоні та Наваррі, потім відновив на леонському троні Санчо I.

За ініціативи ібн Шапрута були встановлені дипломатичні стосунки з королівством Хорватія. Після цього відправив посольство до Хозарського каганату, де володарював хозарин юдейського вірування Йосип. Листувався з візантійською імператрицею Оленою, яку закликав до терпимості щодо юдейських громад. Надсилав багаті дарунки єшивам (рабинським школам) міст Сура і Пумбедіта в Месопотамії, Кайруана, Констянтини.

За наступного халіфа — аль-Хакама II — Хасдай ібн Шапрут зберіг свій вплив. Водночас був очільником (назі) юдейської громади Кордови. На цій посаді сприяв суттєвому піднесенню юдейської культури в ал-Андалусі. Помер між 970 та 975 роками, після того як призначив нового суддю (дайяна) Ханока, сина Мойсея бен Ханока.

Творчість

У Кордові він займався медициною і створив справжній інтелектуальний центр, який міг змагатися зі школами Сходу: там зустрічалися поети, філологи, талмудисти, вчені з аль-Андалуса, Північної Африки, Близького Сходу та Італії, які боролися за чистоту давньогебрейської мови, збиралися книги і знання, відкривалися школи і велася полеміка.

Він співпрацював в перекладі арабською мовою «De materia medica» («Про предмет медицини») давньоримського лікаря Діоскорида, запропонованого халіфом Абд ар-Рахманом III. У 952 році долучив до цієї справи візантійського ченця Миколу.

Джерела

  • Yitzhak Baer, Storia degli Ebrei nella Spagna cristiana, Barcellona, Riopiedras, p. 28. ISBN 84-7213-143-2.
  • Angel Sáenz-Badillos; Judit Targarona Borrás: Ḥasday ibn Šapruṭ'. In: Diccionario de autores judios (Sefarad. Siglos X—XV). El Almendro, Córdoba 1988 (Estudios de Cultura Hebrea, Band 10), S. 50-51. ISBN 84-86077-69-9.
  • Gampel, Benjamin R. Jews, Christians, and Muslims in Medieval Iberia: Convivencia through the Eyes of Sephardic Jews. Convivencia: Jews, Muslims, and Christians in Medieval Spain. Mann, Vivan B. et al. eds. New York; George Braziller, Inc., 1992.
  • Bartolomé Martínez, Bernabé. La educación en la Hispania antigua y medieval. Madrid: Morata, 1992, 686 pp. ISBN 84-7112-374-6. (castellà)
  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.