Хачатурян Андрій Володимирович

Вихованець мінської школи «Зміна», у дорослій команді якої розпочав професіональну кар'єру (згодом колектив змінив назву на «Мінськ»). У січні 2010 року підписав контракт з борисовським БАТЕ, але медогляд виявив проблеми, через що гравець повернувся в мінський клуб. У серпні 2010 року перейшов до сочинської «Жемчужини», а в наступному сезоні знову став гравцем «Мінська».

У вересні 2011 року як вільний агент перейшов до солігорського «Шахтаря», де швидко став основним півзахисником. На початку 2012 року його використовували на позиції правого захисника, а згодом розпочав грати на позиції опорного півзахисника. У червні 2013 року був серйозно травмований, повернувся на поле лише в жовтні того ж року. У січні 2014 року перейшов у «Шахтар»[1] з вимогами щодо оплати лікування травм[2].

Потім спробував працевлаштуватися в російські «Балтику»[3] та «Уфу»[4], але в обох випадках сторони не змогли домовитися щодо контракту. Як наслідок, у березні 2014 року він став гравцем гродненського «Німану»[5]. Сезон 2014 року розпочав в опорній зоні, але незабаром переведений на позицію правого півзахисника. Став одним з лідерів гродненського клубу, але в червні 2014 року отримав травму, через яку вибув до завершення сезону. У січні 2015 року контракт з «Німаном» було розірвано[6].

У січні 2015 року побував на перегляді в молдовській «Дачії», але до підписання контракту справа так і не дійшла[7]. Російський «Сокіл» та різні білоруські клуби також цікавилися Андрієм[8]. У підсумку гравець повернувся до гродненського «Німану», з яким у березні 2015 року підписав новий контракт[9].

У другій половині квітня не грав через травму, а згодом повернувся на поле й став одним із ключових гравців гродненців. Через відсутність належної кількості гравців іноді починав виступати нападником. У травні 2015 року визнаний вболівальниками клубу найкращим футболістом «Німана»[10].

У червні 2015 року, наприкінці терміну дії контракту, Хачатуряну не вдалося домовитись з «Німаном» про його продовження (через фінансові причини) й залишив клуб[11].

Після виходу з «Німана» деякий час підтримував форму з першоліговою «Іслоччю»[12]. 10 липня 2015 року підписав контракт із жодинським «Торпедо-БелАЗом»[13]. Як гравець жоденців закріпився на позиції центрального півзахисника.

У січні 2016 року після закінчення контракту залишив жодинський клуб, маючи намір знайти роботу за кордоном[14].

У січні 2016 року приєднався до «Білшини»[15]. Розглядався як основний гравець бобруйської команди, але на початку сезону отримав травму, через яку пропустив майже весь квітень, а згодом повернувся на поле. У червні 2016 року розірвав контракт з «Білшиною»[16] і незабаром знову приєднався до «Торпедо-БелАЗу»[17].

У складі «Торпедо-БелАЗ» у другій половині сезону 2016 року став основним центральним півзахисником, виступав у Лізі Європи. У січні 2017 року продовжив контракт з «автозаводцями»[18]. У 2017 році зарекомендував себе як один з лідерів команди, провівши 27 матчів у чемпіонаті Білорусі. У листопаді 2017 року підписав новий дворічний контракт з «Торпедо-БелАЗом»[19].

Першу половину 2018 року пропустив через травму. Повернувся на поле в серпні й незабаром відвоював своє місце в стартовому складі. У 2019 році став капітаном «Торпедо-БелАЗа». У 2020 році відзначився шістьма голами у Вищій лізі та віддав шість гольових передач, що допомогло команді виграти бронзові медалі чемпіонату.

У січні 2021 року продовжив контракт з жодинським клубом[20].