Хаясіо (1940)

Хаясіо (Hayashio, яп. 早潮) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні.

«Хаясіо»
早潮
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Кагеро»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Uraga Dock
Закладено	30 червня 1938
Спущено на воду	19 квітня 1939
Введено в експлуатацію	31 серпня 1940
На службі	1940 – 1942
Загибель	24 листопада 1942 потоплений біля Лае
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	2033
Довжина	118,5 м
Ширина	10,8 м
Осадка	3,8 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	52000 к.с. (39 МВт)
Швидкість	35,5 вузла
Дальність плавання	5 000 миль (7 400 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж	239
Озброєння
Артилерія	6 (3×2) × 127-мм / 50 калібрів гармат
Торпедно-мінне озброєння	* 8 (2х4) × 610-мм торпедних апаратів, запас 16 торпед 18 глибинних бомб
Зенітне озброєння	2 х 25-мм зенітних автомата

24.11.42

Район потоплення «Хаясіо»

Корабель, який став сьомим (за датою закладання) серед есмінців типу «Кагеро», спорудили у 1940 році на верфі Uraga Dock.

На момент вступу Японії до Другої світової війни «Хаясіо» належав до 15-ї дивізії ескадрених міноносців. 1 грудня 1941-го дивізія прибула з Японії до Палау (важлива база на заході Каролінських островів), а 6 грудня її есмінці вийшли звідси лоя прикриття загону легкого авіаносця «Рюдзьо», який в день нападу на Перл-Гарбор здійснив рейд на Давао (південне узбережжя філіппінського острова Мінданао). 10 – 11 грудня «Хаясіо» разом зі ще одним есмінцем 15-ї дивізії та флагманом ескадри легким крейсером «Дзінцу» прикривав мінний загороджувач «Яеяма», який здійснив постановку мін у протоці Сурігао (веде із внутрішніх морів Філіппін до Філіппінського моря між островами Лейте та Мінданао).

12 грудня 1941-го разом з іншими есмінцями своєї дивізії «Хаясіо» приєднався до прикриття конвою з Палау, який цього дня висадив десант на південно-східному завершенні острова Лусон у Легаспі (японське командування запланувало кілька допоміжних десантів на Філіппінах, що мали передувати вторгненню головних сил до затоки Лінгаєн на заході Лусону).

14 грудня 1941-го «Хаясіо» повернувся на Палау, а вже 17 грудня вирушив звідси у супроводі загону, який мав захопити Давао. Висадка відбулась 20 грудня та не зустріла серйозного спротиву.

23 грудня 1941-го Оясіо разом зі ще трьома есмінцями своєї дивізії та легким крейсером «Дзінцу» рушив з Давао для прикриття десанту на острів Голо у філіппінському архіпелазі Сулу (тут планували створити базу для подальшого просування у нафтовидобувні регіони на сході острова Борнео). Висадка розпочалась наприкінці 24 грудня та вже вранці наступного дня Голо опинився у руках японців. 28 грудня «Хаясіо» повернувся до Давао, після чого на протязі кількох діб залучався до патрулювання прилеглої затоки.

У першій декаді січня 1942-го 15-ту дивізію задіяли для прикриття десантної операції у районі Менадо на північно-східному півострові острова Целебес (Сулавесі). 9 січня «Хаясіо» вийшов з району Давао у південному напрямку, в ніч на 11 січня відбулась висадка, а пізніше тієї ж доби «Хаясіо» вів вогонь по ворожим літакам та провадив античовнові заходи.

21 січня 1942-го «Хаясіо» узявся за прикриття сил, які вийшли з району Менадо для висадки в Кендарі на південно-східному півострові Целебесу. За кілька годин до висадки, яка сталась в ніч на 24 січня, «Хаясіо» приєднався до легкого крейсера «Нагара». 24 січня есмінець відкрив артилерійський вогонь по виявленому підводному човну, а потім провів скидання глибинних бомб. Хоча за результатами цієї акції «Хаясіо» претендував на потоплення субмарини, проте це наразі не знайшло підтвердження.

29 січня 1942-го «Хаясіо» вирушив для прикриття сил висадки на острів Амбон, десантування на який почалось у ніч на 31 січня. Хоча на цей раз бої з союзними силами затягнулись на кілька діб і лише 3 лютого острів узяли під повний контроль[1], «Хаясіо» вже 1 лютого перейшов назад до Кендарі.

6 лютого 1942-го «Хаясіо» та інші есмінці 15-ї дивізії задіяли для операції по захопленню Макассару на південно-західному півострові Целебеса. Висадка тут сталась в ніч на 8 лютого, причому незадовго до неї ворожий підводний човен торпедував один з есмінців дивізії «Нацусіо» (що через певний час призвело до втрати цього корабля). 11 лютого «Хаясіо» знову приєднався до крейсера «Нагара» та наступної доби прибув разом з ним до Кендарі. 14 – 15 лютого есмінець прослідував далі на Амбон.

У середині лютого 1942-го «Хаясіо» задіяли для прикриття операції по оволодінню островом Тимор. У межах останньої 16—17 лютого з Амбону вийшли два транспортні загони, при цьому «Хаясіо» та ще п'ять есмінців супроводжували той з них, що прямував до Купангу в західній, нідерландській, частині Тимору (всього у прикритті транспортів задіяли легкий крейсер та 9 есмінців).[2] Висадка відбулась в ніч на 20 лютого, при цьому «Хаясіо» в межах артилерійської підтримки випустив 38 снарядів головного калібру.

26 лютого 1942-го «Хаясіо» вирушив з Купангу у складі охорони загону великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, який разом з авіаносним з’єднанням вирушив у рейд для перехоплення ворожик комунікацій до острова Ява. Під час цього походу «Хаясіо» 2 березня захопив нідерландське судно Sigli (1579 GRT).[3] Втім, за іншими припущеннями цим судном могли бути Duymer Van Twist або Speelman, які також стали трофеями під час яванської операції. 5 березня есмінець отримав наказ слідувати із захопленим судном до Макассару, куди прибув 8 березня. 10 брезня «Хаясіо» прибув до Старінг-Бей (затока неподалік Кендарі).

15 – 22 березня «Хаясіо» разом з двома іншими есмінцями 15-ї дивізії супроводжував зі Старінг-Бей до на ремонт до Сасебо авіаносець «Кага» (останній приймав участь у рейді на Яву незважаючи на отримане ще за місяць до того при навігаційній аварії пошкодження, проте наразі японські авіаносці готувались до значно серйознішого походу в  Індійський океан, а «Кага» не міг розвивати повний хід).

В першій половині квітня 1942-го «Хаясіо» пройшов короткий доковий ремонт у Куре, а 17 квітня рушив у складі своєї дивізії на Філіппіни. 18 квітня ці кораблі відізвали для протидії рейду Дуліттла, при цьому 19 квітня «Хаясіо» доручили затримати радянське судно «Ангарстрой». Останнє зустріло японську ескадру та, на думку японців, здійснило передачу розвідвальних даних. 23 квітня есмінець привів «Агарстрой» до порту Кусімото (острів Хонсю), після чого попрямував до Такао (наразі Гаосюн на Тайвані), де 25 квітня 15-та дивізія провела дозаправку (що стосується «Ангарстрою», то за кілька діб японці звільнили судно, проте вже 11 травня воно було потоплене унаслідок атаки підводного човна).[4] З Такао два есмінці дивізії попрямували до центральної частини Філіппінського архіпелагу для підтримки операцій по її окупації, а «Хаясіо» вирушив для блокади Маніли, в районі якої ще тримались американські війська.

10 травня есмінці 15-ї дивізії вирушили для супроводу авіаносця «Сьокаку», який дістав пошкодження в битві у Кораловому морі та повертався через Філіппінське море до Японії під охороною двох есмінців. 12 травня «Хаясіо» та інші кораблі зустрілись з «Сьокаку» західніше від Маріанських островів (після цього один з есмінців попереднього ескорту попрямував на Сайпан), а 17 травня весь загін досягнув Куре.

21 – 25 травня 1942-го в межах підготовки операції проти атолу Мідвей «Хаясіо» разом з іншими есмінцями 15-ї (а також 16-ї та 18-ї) дивізії прослідував з Куре на острів Сайпан (Маріанські острова), ескортуючи при цьому гідроавіаносці «Тітосе» та «Камікава-Мару». 28 травня есмінці вийшли з Сайпану супроводжуючи транспорти з військами. Катастрофічна поразка авіаносного з’єднання в битві 4 – 5 червня під Мідвеєм призвела до скасування операції, після 10 червня «Хаясіо» разом з іншими кораблями 15-ї дивізії, а також легким крейсером «Дзінцу» та 16-ю дивізією ескадрених міноносців прибув на Гуам (Маріанські острови).

Станом на останню декаду червня 1942-го «Хаясіо» вже перебував у Японії. 26 – 28 червня він та ще один есмінець дивізії «Куросіо» супроводжували гідроавіаносець «Тітосе» у рейсі до Тітідзіми (острови Огасавара), звідки «Тітосе» рушив 29 числа у зворотній рейс під охороною ««Хаясіо»» («Куросіо» дещо затримався біля острова).

16 липня 1942-го «Хаясіо» та 6 інших есмінців вийшли для супроводу важких крейсерів «Кумано» та «Судзуя», що прослідували через Сінгапур до Бірми в межах підготовки до рейду у Індійський океан (невдовзі після виходу на островах Рюкю до них приєднались ще два есмінця охорони, а в Сінгапурі ще один[5][6][7]). 29 липня під час слідування у Малаккській протоці загін був безрезультатно атакований нідерландським підводним човном O-23, після чого японський ескорт так само невдало контратакував глиинними бомбами.[8] 30 липня крейсери з їх супроводом дістались до Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря).

Втім, через тиждень союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. Як наслідок, рейд до Індійського океану скасували і «Хаясіо» разом з тими ж трьома есмінцями вже 8 серпня 1942-го рушив для ескорту крейсерів до Мікронезії. Під час проходження повз Трук (велика японська база в центральній частині Каролінських островів) 21 серпня есмінці заходили на атол для дозаправки, після чого послідували наздогін за крейсерами для приєднання до сил флоту, зібраних з метою проведення конвою з підкріпленнями для Гуадалканалу. Рух конвою виявився остаточно перерваним 25 серпня унаслідок ударів літаків з островів Еспіриту-Санто та Гуадалканал (добою раніше транспортне угруповання перечікувало битву авіаносних з’єднань біля східних Соломонових островів), проте «Хаясіо» продовжував перебувати в морі ще тривалий час, супроводжуючи сили адмірала Кондо (лінкори, крейсера), які патрулювали північніше від Соломонових островів. В цей період корабель тимчасово використовувався як флагманський командиром 2-ї ескадри есмінців адміралом Танакою, оскільки штатний флагманський корабель цього з’єднання легкий крейсер «Дзінцу» отримав пошкодження під час серпневих боїв. 26 вересня вже під час перебування на Труку Танака перевів свій штаб на легкий крейсер «Ісудзу».

29 вересня 1942-го «Хаясіо» разом іншими есмінцями 15-ї дивізії вирушив з Труку для зустрічі гідроавіаносця «Ніссін». Останній прямував в район Кавієнгу (друга за значенням японська база у архіпелазі Бісмарка на північному завершенні острова Нова Ірландія), де мав зустрітись з ескортом для подальшого слідування на якірну стоянку Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів).

3 жовтня 1942-го есмінці 15-ї дивізії вирушили у транспортний рейс до Гуадалканалу, маючи на борту бійців та предмети матеріального забезпечення. Взагалі, в наступні місяці чи не найголовнішим завданням для Оясіо були транспортні рейси (доставка підкріплень та вантажів на швидкохідних есмінцях до району активних бойових дій стала типовою для японського флоту в кампанії на Соломонових островах). 6 жовтня дивізія «Хаясіо» знов рушила до Гуадалканалу, в ніч на 7 число розвантажилась, а вже біля полудня була на Шортленді. Черговий рейс провели 9 – 10 жовтня, при цьому окрім «Хаясіо» у ньому взяли участь ще 4 есмінця та 1 легкий крейсер, які в сукупності доправили майже вісім сотень бійців (під час цього походу один з есмінців групи зазнав пошкоджень при авіанальоті).

Далі настала кількатижнева перева у транспортній діяльності «Хаясіо». 11 жовтня 1942-го він полишив стоянку Шортленд, щоб долучитись до головних сил, які тієї ж доби вийшли з Труку. 12 жовтня шість есмінців з Шортленду (в тому числі всі чотири із 15-ї дивізії — до її складу вже певний час як ввели «Кагеро») приєднались до загону адмірала Куріти, головну силу якого складали лінкори «Харуна» та «Конго». Останні у перші години 13 жовтня провели вдалий обстріл аеродрому Гендерсон-Філд, знищивши понад чотири десятки ворожих літаків.[9][10] «Хаясіо» у цій операції також випустив 14 снарядів головного калібру. Після обстрілу загін Куріти повернувся до сил під командуванням адмірала Конде, які патрулювали північніше від Соломонових островів. 15 жовтня з них виділили ще один рейдовий загін із 2 важких крейсерів під охороною легкого крейсера та 7 есмінців (і в тому числі «Хаясіо»), який в ніч на 16 жовтня також провів бомбардування аеродрому[11] (втім, без такого успіху як попереднє). Далі «Хаясіо» та «Куросіо» перейшли до складу ескорту авіаносців «Хійо» та «Дзюнйо». 26 жовтня 1942-го під час битви біля островів Санта-Круз зазначені есмінці охороняли «Дзюнйо», а 30 жовтня прибули разом з ним на Трук.

3 – 5 листопада 1942-го «Хаясіо» разом із п’ятьма іншими есмінцями супроводжував важкі крейсера «Судзуя» та «Мая» з Труку до Шортленду.[12]

7 листопада 1942-го «Хаясіо» разом зі ще 10 есмінцями виконав черговий транспортний рейс до Гуадалканалу, під час якого на острів доправили 1300 військовослужбовців та вивезли 500 поранених та хворих (проте два есмінці загону зазнали пошкоджень від авіаударів).

13 листопада «Хаясіо» був задіяний у супроводі великого конвою транспортних суден. Проведення останнього призвело до вирішальної морської битви біля острова, в якій японці зазнали поразки. В ніч з 14 на 15 листопада, вже після загибелі більшості транспортів, «Хаясіо» охороняв останні чотири судна, які у підсумку викинулись на берег Гуадалканалу, щоб хоч таким чином доправити підкріплення та припаси. Ввечері 15 числа есмінець повернувся на Шортленд.

16 – 17 листопада 1942-го «Хаясіо» та ще 5 есмінців здійснили перехід до Рабаулу (головна передова база японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї) разом з важким крейсером «Тьокай», який був пошкоджений авіацією під час тієї ж битви біля Гуадалканалу.[13] Після цього 17 – 18 листопада «Хаясіо» супроводжував з Рабаулу до Кавієнгу (друга за значенням японська база у архіпелазі Бісмарка, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія) загін із важких крейсерів «Судзуя» та «Мая» і легкого крейсера «Тенрю». В той же час, інші есмінці задіяли для доставки підкріплень на Нову Гвінею, де 16 листопада 1942-го союзники почали наступ на район Буна-Гона (півострів Папуа).

22 листопада 1942-го «Хаясіо» вирушив назад з Кавієнга у Рабаул, прибув на останню базу 23 числа і ввечері тієї ж доби разом зі ще 4 есмінцями вирушив для доставки підкріплень та припасів іншому новогвінейському гарнізону у Лае (в глибині затоки Хуон). Ввечері 24 листопада ворожі літаки, скориставшись підсвіткою від місячного сяйва, кілька разів атакували «Хаясіо» в затоці Хуон. Внаслідок близьких розривів вийшов з ладу один із двигунів, а потім сталось і пряме попадання бомби. «Хаясіо» став на якір в затоці Гуна, де намагався приборкати пожежу, що виникла на борту. Втім, через годину сталась детонація переднього артилерійського погребу, а ще через якийсь час вибухнула частина торпед. Екіпаж полишив «Хаясіо», який був добитий артилерією есмінця «Сірацую». Після цього загін есмінців ліг на зворотній курс до Рабаула.

В останньому рейсі на «Хаясіо» загинуло 50 членів екіпажу. 25 листопада 1942-го вцілілі повернулись до Рабаулу на борту есмінця «Інадзума», який, ймовірно, прийняв їх з «Сірацую».[14]