Химинець Василь Васильович (науковець)
Василь Васильович Химинець (нар. 24 серпня 1948, селі Кольчино, тепер Мукачівського району Закарпатської області) — український радянський діяч, науковець, 1-й секретар Закарпатського обкому КПУ. Доктор фізико-математичних наук (1985), професор (1987), Заслужений винахідник України (1988), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989).
| Химинець Василь Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 серпня 1948 (73 роки) Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | науковець, політик |
| Alma mater | Ужгородський національний університет |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився в родині робітника. У вересні 1966 — червні 1971 року — студент Ужгородського державного університету.
Освіта вища. У 1971 році закінчив Ужгородський державний університет, радіофізик.
З червня 1971 року — старший лаборант, старший інженер, молодший і старший науковий працівник, з 1981 року — завідувач галузевої науково-дослідної лабораторії «Фізико-технологічні дослідження склоподібних напівпровідників» Міністерства електронної промисловості СРСР при Ужгородському державному університеті. З 1983 року — начальник науково-дослідного сектора і науковий керівник галузевої лабораторії, з 1987 року — завідувач кафедри фізичних основ мікроелектроніки Ужгородського державного університету. Працюючи в університеті, обирався секретарем комсомольської організації фізичного факультету та членом комітету комсомолу Ужгородського державного університету.
Член КПРС з 1985 року.
У 1988 — липні 1990 року — секретар партійної організації КПУ фізичного факультету та заступник секретаря партійного комітету КПУ Ужгородського державного університету, член Ужгородського міського комітету КПУ, депутат Закарпатської обласної ради.
У червні 1990 — липні 1991 року — секретар Закарпатського обласного комітету КПУ.
2 липня 1991 — серпень 1991 року — 1-й секретар Закарпатського обласного комітету КПУ.
З лютого 1992 року — завідувач кафедри педагогіки, психології та методики викладання Закарпатського інституту методики навчання і виховання, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти) в Ужгороді. Одночасно, у 1990—1994 роках — голова економічної ради міста Ужгорода, з 1992 року — заступник генерального директора, генеральний директор МАТ «Меридіан», з 1994 року — президент фонду «Соціально-економічні дослідження проблем Закарпаття».
Автор понад 500 наукових праць в тому числі 34 книги (10 монографій, 12 навчально-методичних посібників), 58 патентів на винаходи.
Нагороди
- бронзова (1978) і срібна (1984) медалі ВДНГ СРСР
- нагрудні знаки: «Відмінник освіти» (2016), «Петро Могила» (2008), «За розвиток регіону» Закарпатської обласної ради та Закарпатської ОДА (2008 і 2018)
- лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1989)
- винахідник СРСР (1985)
- заслужений винахідник Української РСР (1988)