Хмельницьке вище артилерійське командне училище

У середині 1930-х років у прикордонних містах Білоруської РСР й Української РСР почалося розгортання підрозділів бронетанкових військ Червоної армії. У зв'язку з цим у 1936 р. на постійне місцеперебування до Проскурова прибула окрема танкова бригада під командуванням полковника Куркіна. Танкісти розташувалися в щойно побудованому неподалік від вокзалу військовому містечку, яке зайняло простір, починаючи від центральної вулиці (тоді вона звалася 25-го Жовтня) і аж до берегів Південного Бугу. На цій території розмістилися три казарми, клуб, двоповерховий будинок штабу, медсанчастина, величезний плац, гаражі для техніки, майстерні та інші споруди.

У 1944 р., одразу після визволення Проскурова від німецьких військ, сюди з Уралу перевели Горьківське танкове училище. Навчання в новому, вже Проскурівському, танковому училищі було 3 роки, курсантів нараховувалося близько 600 осіб. Основу навчально-технічної бази складали легендарні танки Т-34, а також їхні удосконалені моделі Т-44. Усього було близько 60-ти танків і декілька десятків автомобілів. У післявоєнні роки в училищі навчалися й іноземці — югослави. Але в 1948 р. після конфлікту, який виник між радянським керівництвом і лідером Югославії Йосипом Броз Тіто, буквально за одну ніч були арештовані всі югославські офіцери, які перебували в училищі (казали, що їх обвинуватили в шпигунстві), а рядових курсантів розбили на групи і депортували із СРСР. У 1958 р. танкове училище перевели на Далекий Схід до міста Благовєщенськ.

З 1958 р. військове містечко танкістів перейшло у розпорядження 17-ї гвардійської мотострілецької дивізії. У 1970 р. дивізію тимчасово перекинули до Угорщини, а на її базі було засновано Хмельницьке вище артилерійське командне училище (ХВАКУ) у складі 4-х навчальник артилерійських дивізіонів по 3-и артилерійські батареї в кожному та одного дивізіону забезпечення навчального процесу. За більш ніж двадцятилітню історію ХВАКУ підготувало не одну тисячу висококласних офіцерів-артилеристів і вважалося одним із найкращих у своєму роді військ.

Училище було розформоване, а 14 грудня 1992 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про створення на базі ХВАКУ інституту прикордонних військ України.

В травні 1993 року відбувся урочистий останній випуск лейтенантів-артилеристів.

12 квітня 1995 р. на базі інституту формується академія прикордонних військ України. Того ж року академії присвоїли ім'я Богдана Хмельницького, а у 1999 р. вона одержала статус Національної. Станом на 2003 рік Національна академія прикордонних військ України - єдиний в Україні вищий військовий навчальний заклад з підготовки офіцерів-прикордонників. Організаційно академія складається з 4 факультетів, 27 кафедр, спеціального навчального дивізіону, центру підготовки та перепідготовки спеціалістів.[1]

• генерал-майор Кульов Василь Якович (1969-1973)
• генерал-майор Гринін Василь Михайлович (1973-1976)
• генерал-майор артилерії Боков Борис Пилипович (1976-1985)
• генерал-майор Суббачєв Анатолій Никанорович (1985-1992)
• генерал-майор Столяр Микола Григорович (1992-1993)

Див. також: Випускники Хмельницького вищого артилерійського командного училища

• Горошко Ярослав Павлович (вип. 1981)
• Пасічник Сергій Васильович (вип. 1986)

У розробці проектної документації, інженерних роботах і будівництві військового містечка брали участь фахівці з Німеччини, із яким Радянський Союз у той час ще був зв'язаний "непорушною дружбою". І навряд чи хто-небудь із німецьких інженерів і радянських будівельників, які працювали тоді пліч-о-пліч, міг припустити, що через якихось п'ять років танкова бригада Куркіна зійдеться в смертельному бою з німецькими військами, а господарями проскурівських казарм під час окупації у 1941 - 43 рр. будуть солдати Вермахту.

• Перелік військових навчальних закладів ЗС СРСР
• Сумське вище артилерійське командне училище

• Шевченка вулиця. http://proskurov.info/. Хмельницький портал. 14 червня 2009. Процитовано 14 лютого 2018.