Прикордонні війська України

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування в Україні» (1431-12) перевести у відання України всі дислоковані на території республіки військові частини прикордонних військ СРСР а саме Червонопрапорний Західний прикордонний округ КДБ та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою[2].

4 листопада 1991 року Верховною Радою України прийнятто Закон «Про Прикордонні війська України» (1779-12)[3]. У 1991 упродовж року було пропущено через державний кордон 14,5 млн громадян і 1,87 млн одиниць транспортних засобів. Затримано 885 порушників кордону. Із загальної кількості затриманих — 533 іноземних громадян, 148 –нелегальні мігранти.

8 травня 1992 р. наказом Голови Держкомкордону № 042 у ПВУ створено регіональні структурні підрозділи — Північно-Західне, Південне та Південно-Східне управління (з грудня 1995 р. -напрями). Сформовано і виставлено на охорону кордону 10 загонів прикордонного контролю у складі 120 застав прикордонного контролю і 119 пунктів пропуску через кордон.

У 1992 році через державний кордон було пропущено 16,9 млн громадян і 3,6 млн одиниць транспортних засобів; затримано 1 563 порушники кордону, з яких 789 — нелегальні мігранти. У зв'язку із загостренням обстановки у прикордонних з Україною районах Республіки Молдова (де з березня 1992 року почались бойові дії між військовими формуваннями Республіки Молдова та самопроголошеної Придністровської Молдовської Республіки) Президент і Кабінет Міністрів України в березні 1992 року вказали Держкомкордону та іншим правоохоронним структурам на необхідність терміново організувати надійну охорону цієї ділянки державного кордону.

Напружена ситуація на пострадянському просторі привела до необхідності встановлення прикордонного і митного контролю на державному кордоні з Республікою Білорусь, Республікою Молдова і Російською Федерацією, а з країнами колишнього СРСР, що безпосередньо не межували з Україною — при здійсненні повітряного сполучення[4]. У 1992 році укладено Угоду про пункти пропуску з Республікою Білорусь та Республікою Польща, у 1993 році — з Угорською Республікою, у 1995 році — з Російською Федерацією та Словацькою республікою, у 1996 році — з Румунією (місцеві пункти пропуску), у 1997 — з Республікою Молдова. Укладаються Угоди про взаємні поїздки громадян.

1993 року, через державний кордон України було пропущено 83,9 млн громадян і 10,6 млн одиниць транспортних засобів; затримано 17 890 порушників кордону, з яких 9 086 — нелегальні мігранти.

Протягом 1998 року було започатковано процес делімітації сухопутної ділянки державного кордону між Україною і Російською Федерацією. Відбувся певний прогрес у завершенні делімітації українсько-молдовської ділянки державного кордону.

1999 року в прийнято рішення щодо поетапного введення додаткової кількості прикордонних застав, що дозволить скоротити ділянки їх відповідальності з 120 до 30-40 км. За цей період було введено понад 50 прикордонних застав. З цією метою для удосконалення управління підрозділами кордону створено понад 10 прикордонних комендатур.

Ураховуючи специфіку південного регіону України, складність завдань, які виконував Південний напрям військ, в Автономній Республіці Крим у 2000 році було утворено в мінімально оптимальній чисельності регіональний орган управління — Кримський напрям, переважно за рахунок сил та засобів Південного напряму.

У 2000 році функціонувало всього 248 пунктів пропуску, з них: 135 — міжнародних, 87 — міждержавних, 26 — місцевих.

Станом на 1992 рік:

• Державний комітет у справах охорони державного кордону України (м. Київ);
• Північно-Західне управління (м. Львів);
• Південно-Східне управління (м. Харків);
• Південне управління (м. Одеса);
• 5-та окрема бригада сторожових кораблів Прикордонних військ (в/ч 2382, м. Балаклава);
• 18-та окрема бригада сторожових кораблів Прикордонних військ (в/ч 9799, м. Одеса);
• Національна академія Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького (м. Хмельницький);
• 1-й Оршанський навчальний прикордонний загін (сел. Оршанець);
• 6-та міжокружна школа сержантського складу (в/ч 2418, м. Великі Мости);
• Окружний військовий госпіталь (в/ч 2524, м. Одеса);
• Окружний військовий госпіталь (в/ч 2522, м. Львів).

• генерал-лейтенант Губенко Валерій Олександрович (1991—1994 рр.)
• генерал-полковник Банних Віктор Іванович (1994—1999 рр.)
• генерал-полковник Олексієнко Борис Миколайович (1999—2001 рр.)
• генерал-лейтенант Литвин Микола Михайлович (2001—2003 рр.)

• Медалі «За бездоганну службу» в ПВУ I, II, III ступенів та «Ветеран прикордонних військ України»
• Медаль «За мужність в охороні державного кордону України»
• Нагрудний знак «Почесний прикордонник України»

• 
  Почесний прикордонник України
• 
  За мужність в охороні державного кордону України
• 
  Ветеран ПВУ (25 років)
• 
  «За бездоганну службу» в ПВУ, I ступеня (20 років)
• 
  «За бездоганну службу» в ПВУ, II ступеня (15 років)
• 
  «За бездоганну службу» в ПВУ, III ступеня (10 років)

• Прикордонні війська КДБ СРСР
• Кивлюк Володимир Семенович — заступник Голови Держкомкордону, командувач Прикордонними військами України.
• Медалі «За бездоганну службу» в ПВУ, «Ветеран прикордонних військ України»

• Все тільки починається 1991—1993 рр.
• Пограничной службе Украины — 20 лет…

• Порушник державного кордону // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.