Кабінет Міністрів України

Засідання Кабміну, що проводяться в основному щосереди, скликаються Прем'єр-міністром. Крім того, Прем'єр-міністр може прийняти рішення про скликання позачергового засідання уряду. Засідання Кабміну вважається правосильним, якщо на ньому присутні більш як половина його посадового складу. Члени уряду беруть участь у засіданні особисто. Пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного засідання готує Секретаріат на підставі внесених та підготовлених в установленому порядку матеріалів. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання розміщується на Єдиному вебпорталі органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

На засіданнях Кабмін головує Прем'єр-міністр, а за його відсутності — Перший віцепрем'єр-міністр. Про участь Президента України та/або Голови ВР головуючий інформує на початку засідання. У засіданні можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор України або його заступник, Уповноважений ВР з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку — представник Президента України у Кабміні. Виконавчий орган за пропозиціями його членів визначає осіб, які беруть участь у засіданнях Уряду з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання можуть запрошуватися у разі потреби посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Порядок денний засідання затверджує Кабмін. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Уряду, за пропозиціями яких можуть доповідати з окремих питань керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабмін, або інші посадові особи. З питань заслуховування звітів (інформації) доповідають керівники органів виконавчої влади.

Рішення Кабміну приймаються шляхом голосування більшістю голосів його посадового складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра. Головуючий на засіданні на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про прийняте рішення. За результатами обговорення питань на засіданні може бути прийнято рішення про надання окремих доручень центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У період між засіданнями Кабмін у випадках, передбачених Законом України «Про Кабінет Міністрів України», за рішенням Прем'єр-міністра може бути застосована процедура прийняття розпорядження шляхом опитування членів Уряду. Проєкт такого розпорядження надсилається всім членам Уряду. Розпорядження вважається прийнятим з моменту його підписання Прем'єр-міністром.

Важливу роль у функціонуванні Кабміну відіграють урядові комітети — робочі колегіальні органи, утворені для забезпечення ефективної реалізації його повноважень, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проєктів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації держ. політики, ін. документів, що подаються на розгляд Уряду. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує КМ за поданням Прем'єр-міністра. Засідання урядового комітету проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем'єр-міністром. Рішення приймаються більшістю голосів його посадового складу.

Регламентом Кабміну встановлено також порядок підготовки проєктів актів КМ, інших документів, що вносяться на розгляд Уряду, організації виконання актів законодавства, а також порядок реалізації повноважень КМ у відносинах з ін. органами держ. влади, Президентом України, органами місцевого самоврядування та громадськістю[2].

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти — постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів очолює Прем'єр-міністр України. Згідно зі статтею 107 Конституції України є Членом Ради національної безпеки і оборони України. Призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Голосування у Верховній Раді України проводиться у поіменному режимі. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання про призначення на посаду[3].

За час незалежності, від 1991 року по 2020 рік, в Україні змінилося 20 прем'єр-міністрів.

Логотип	Посада	Особа	Фото	Час на посаді
	Прем'єр-міністр (Prime Minister)	Денис Шмигаль[4] (Denys Shmyhal)		4 березня 2020	—
	Перший віцепрем'єр-міністр (1-st Vice Prime Minister)	Олексій Любченко[4] (Oleksij Lybchenko)		20 травня 2021[5]	—
	Віцепрем'єр-міністр (Vice Prime Minister)	Олексій Резніков[4] (Oleksij Reznikov)		4 березня 2020	—
	Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції	Ольга Стефанішина[4] (Olha Stefanishyna)		4 червня 2020[6]	—
	Віцепрем'єр-міністр	Михайло Федоров[4] (Mykhaylo Fedorov)		4 березня 2020	—
	Віцепрем'єр-міністр	Олег Уруський[4] (Oleh Uruskyi)		16 липня 2020[7]	—

Склад чинного уряду подано станом на 1 серпня 2021 року[4].

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія		Вебсайт
	Міністерство аграрної політики та продовольства (Ministry of Agrarian Policy and Food)	Роман Лещенко[4] (Roman Leshchenko)		17 грудня 2020	—		незалежний
	Міністерство внутрішніх справ (Ministry of Internal Affairs)	Арсен Аваков (Arsen Avakov)		4 березня 2020	16 липня 2021		президентська квота
		Денис Монастирський[4] (Denys Monastyrskyy)		16 липня 2021	—
	Міністерство економіки (Ministry of Economic)	Олексій Любченко[4] (Oleksij Lybchenko)		20 травня 2021	—		незалежний
	Міністерство енергетики (Ministry of Energy)	Герман Галущенко[4] (German Galushchenko)		29 квітня 2021	—		незалежний
	Міністерство закордонних справ (Ministry of Foreign Affairs)	Дмитро Кулеба[4] (Dmytro Kuleba)		4 березня 2020	—		президентська квота
	Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (Ministry of Environmental Protection and Natural Resources)	Роман Абрамовський[4] (Roman Abramovsky)		19 червня 2020	—		незалежний
	Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Ministry of Reintegration of the Temporary Occupied Territories of Ukraine)	Олексій Резніков[4] (Oleksij Reznikov)		4 березня 2020	—		незалежний
	Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості (Ministry of Strategic Industries of Ukraine)	Олег Уруський[4] (Oleh Uruskyi)		16 липня 2020	—		незалежний
	Міністерство інфраструктури (Ministry of Infrastructure)	Олександр Кубраков[4] (Olexandr Kubrakov)		20 травня 2021	—		незалежний
	Міністерство культури та інформаційної політики (Ministry of Culture and Information Policy)	Олександр Ткаченко[4] (Oleksandr Tkachenko)		4 червня 2020	—		Слуга народу
	Міністерство молоді та спорту (Ministry of Youth and Sports)	Вадим Гутцайт[4] (Vadym Huttsait)		4 березня 2020	—		Слуга народу
	Міністерство оборони (Ministry of Defence)	генерал-лейтенант Андрій Таран[4] (Andrii Taran)		4 березня 2020	—		квота президента
	Міністерство науки і освіти (Ministry of Education and Science)	Сергій Шкарлет[4] (Serhii Shkarlet)		17 грудня 2020	—		незалежний
	Міністерство охорони здоров'я (Ministry of Healthcare)	Віктор Ляшко[4] (Viktor Liashko)		20 травня 2021	—		незалежний
	Міністерство розвитку громад та територій (Ministry of Communities and Territories Development)	Олексій Чернишов[4] (Oleksiy Chernyshov)		4 березня 2020	—		незалежний
	Міністерство соціальної політики (Ministry of Social Policy)	Марина Лазебна[4] (Maryna Lazebna)		4 березня 2020	—		Слуга народу
	Міністерство у справах ветеранів (Ministry for Veterans Affairs)	генерал-майор Лапутіна Юлія[4] (Yulia Laputina)		18 грудня 2020	—		незалежний
	Міністерство фінансів (Ministry of Finance)	Сергій Марченко[4] (Serhii Marchenko)		30 березня 2020	—		незалежний
	Міністерство цифрової трансформації (Ministry of Digital Transformation)	Михайло Федоров[4] (Mykhaylo Fedorov)		4 березня 2020	—		Слуга народу
	Міністерство юстиції (Ministry of Justice)	Денис Малюська (Denys Maliuska)		4 березня 2020	—		Слуга народу
	Міністр Кабінету Міністрів (Minister of the Cabinet of Ministers )	Олег Немчінов (Oleh Nemchinov)		4 березня 2020	—		незалежний

У радянський період діяла Рада Міністрів УРСР (від березня 1946) — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, республіканський орган у комуністично-радянській системі управління СРСР. Після прийняття ВР 16 липня 1990 Декларації про державний суверенітет України повноваження республіканського уряду значно розширилися. У квітні 1991 Раду Міністрів УРСР перетворено на Кабінет Міністрів. Уряд продовжив функціонувати відповідно до Конституції Української РСР 1978 (з наступними змінами і доповненнями), Закону УРСР від 13 травня 1991 «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР», постанов ВР УРСР від 18 квітня 1991 «Про структуру державного управління Української РСР» та від 13 травня 1991 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР“»[2].

Відповідно до змін, внесених до Конституції УРСР у травні 1991, Уряд України визначено як найвищий орган державного управління УРСР.

На такій правовій основі Уряд функціонував до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України 1996, яка встановила, що Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним ВР, і що до його складу входять Прем'єр-міністр, Перший віцепрем'єр-міністр, три віцепрем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр призначався Президентом України за згодою ВР. Персональний склад КМ призначався Президентом України за поданням Прем'єр-міністра. КМ складав свої повноваження перед новообраним Президентом України. ВР могла розглянути питання про відповідальність КМ та прийняти резолюцію недовіри до КМ, наслідком чого була його відставка. Рішення про відставку КМ міг прийняти також Президент України[2].

Встановлені Конституцією України засади діяльності КМ потребували подальшого розвитку, зокрема законодавчого визначення організації, повноважень та порядку діяльності Уряду. В умовах відсутності відповідної законодавчої бази Уряд до 2000 майже не діяв як колегіальний орган, підготовка та впровадження актів КМ базувалися здебільшого на радянській правовій системі. У червні 2000 р. затверджено Тимчасовий регламент КМ, яким було встановлено порядок організації його діяльності на період до набрання чинності Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Проте напружена політична ситуація в країні і, як наслідок, масові публічні виступи громадян під час президентських виборів 2004 року внесли зміни в перебіг подій[2].

8 грудня 2004 р. ВР прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який набрав чинності з 1 січ. 2006. Цей закон по-новому перерозподілив повноваження Президента України, ВР й Уряду у сфері виконавчої влади, зокрема щодо формування складу КМ. Згідно з цим законом, до складу КМ входять: Прем'єр-міністр, Перший віцепрем'єр-міністр, віцепрем'єр-міністри (без обмеження кількості), міністри. Прем'єр-міністр, міністр оборони та міністр закордонних справ, а також Голова Служби безпеки призначаються ВР за поданням Президента України. Ін. члени КМ, а також голова Антимонопольного комітету, голова Державного комітету телебачення та радіомовлення, голова Фонду державного майна призначаються ВР за поданням Прем'єр-міністра. Пропозиції щодо кандидатур на посади членів КМ вносить Президентові України та Прем'єр-міністрові коаліція депутатських фракцій у ВР. Всі ін. керівники центральних органів виконавчої влади призначаються КМ за поданням Прем'єр-міністра[2].

На цих засадах у серп. 2006 було проведено формування Уряду на чолі з Віктором Януковичем.

Згідно з конституційними змінами, до повноважень КМ перейшли повноваження з утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, ін. центр. органів виконавчої влади, які до цього здійснював Президент України.

На відміну від раніше наданого Президентові України права скасовувати акти Уряду відтепер Президент України може зупиняти дію таких актів з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Разом з тим за Президентом України збережено право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

По-іншому нині відбувається складення повноважень Уряду — перед новообраною ВР. Прем'єр-міністр, ін. члени КМ мають право заявити ВР про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра або прийняття ВР резолюції недовіри КМ мають наслідком відставку всього складу КМ. У таких випадках ВР здійснює формування нового складу КМ у строки і в порядку, визначені Конституцією. КМ, який склав повноваження перед новообраною ВР або відставку якого прийнято ВР, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМ[2].

21 груд. 2006 ВР прийняла Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який після подолання вето Президента України набрав чинності у лют. 2007. Цей закон визначає основні завдання, принципи та правові засади діяльності КМ, склад та порядок його формування, повноваження у відносинах з ін. держ. органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, статус та повноваження членів КМ.

Згідно з цим законом, КМ є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Прем'єр-міністр керує роботою КМ, спрямовує його діяльність на забезпечення проведення внутр. і зовн. політики д-ви, виконання Програми діяльності КМ, здійснення ін. покладених на нього повноважень, формує порядок денний засідання КМ, скликає засідання КМ та головує на них, виконує ін. повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Перший віцепрем'єр-міністр, віцепрем'єр-міністри забезпечують виконання Програми діяльності КМ у відповідних напрямах діяльності, координують роботу міністерств, спрямовують, координують та контролюють діяльність ін. центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, очолюють відповідні урядові комітети, забезпечують підготовку питань для розгляду на засіданнях КМ, здійснюють ін. передбачені законами повноваження. Міністри України забезпечують виконання Програми діяльності КМ, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснюють керівництво міністерствами (крім міністрів, які не очолюють міністерства) та на виконання вимог законодавства визначають у межах наданих повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерств і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовують та координують діяльність центр. органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, здійснюють ін. передбачені законами повноваження[2].

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМ здійснює Секретаріат КМ, який очолює міністр КМ.

18 липня 2007 року відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» затверджено Регламент КМ України, яким встановлено порядок організації діяльності КМ, пов'язаної з реалізацією його повноважень. Зокрема, Регламентом встановлено порядок підготовки і проведення засідань КМ, визначено, що на засіданнях розглядаються: концептуальні засади реалізації держ. політики; питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами КМ; питання організаційно-розпорядчого характеру (в тому числі кадрові, нагородження відзнаками КМ); законодавчі ініціативи Уряду; проєкти актів Президента України; проєкти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів, а також заслуховуються звіти (інформація) керівників органів виконавчої влади про виконання ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів.

9 грудня 2010 Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади[18].

27 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про Кабінет Міністрів України» (у зв'язку з конституційною реформою, яка стала наслідком перемоги Євромайдану)[19].