Хорошун Едуард Миколайович

Едуа́рд Микола́йович Хорошу́н (нар. 31 серпня, 1973, Южно-Сахалінськ, СРСР)  — український військовий хірург, Заслужений працівник охорони здоров'я України (2017)[1], полковник медичної служби Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Хорошун Едуард Миколайович
 Полковник медичної служби
Загальна інформація
Народження 31 серпня 1973(1973-08-31) (48 років)
м. Южно-Сахалінськ, СРСР
Alma Mater  • Дніпропетровська медична академія МОЗ України
 • УВМА
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Медична служба
Війни / битви війна на сході України
Командування
2015-2017 — Начальник Центрального військово-медичного управління ЗС України

з 2020 р. — Начальник Військово-медичного клінічного центру Північного регіону
Нагороди та відзнаки
Заслужений працівник охорони здоров'я України
Орден Данила Галицького
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)

З життєпису

Військовик у четвертому поколінні, з прадіда. Дитинство пройшло у військовій системі в гарнізонах по всьому Радянському Союзу.

Закінчив Дніпропетровську медичну академію. Потім вступив до військово-медичну академію. Після служив в Криму в 127-й бригаді. Спочатку був начальником операційно-перев'язувального відділення медичної роти, потім командиром медичної роти. Пізніше знову вступив у військово-медичну академію на оперативно-тактичний рівень. По розподілу потрапить в 540-й Центральний військово-морський госпіталь у Севастополі.

З 2007-го року і до анексії Криму був начальником клініки невідкладної хірургії і пошкоджень у Севастополі (ВМКЦ Кримського регіону).

Навесні 2014 року з військами, що не зрадили присязі, вийшов на материкову Україну. Очолив клініку невідкладної та ендоскопічної хірургії Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (м.Одеса).

Відбув у зоні Антитерористичної операції на сході України три ротації:

  • Спочатку в Дніпропетровський регіон. Налагоджував евакуацію на початку літа 2014 року: координація, евакуація, надання допомоги пораненим, які надходили з району проведення бойових дій.
  • Потім був головним хірургом 61-го мобільного госпіталю, який стояв в районі виконання завдань. Якраз на цей час потрапив Іловайськ. Тоді у госпіталі прооперували за три доби 254 людини.
  • На наступному призначений начмедом сектора «Б». Після цього призначений начальником Центрального військово-медичного управління.

З кінця 2015 по кінець 2017 рік начальник Центрального військово-медичного управління — начальник медичної служби ЗС України (до його розформування). У цей період у місяць по тижню, по два виїздив у район виконання задач для налагодження роботи.

З січня 2018 року знову очолює клініку невідкладної та ендоскопічної хірургії Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (м. Одеса).

У вересні 2020 року очолив Військово-медичний клінічний центр Північного регіону.[2]

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни відзначений:

Також відзначений:

Примітки
  1. Указ Президента України від 12 жовтня 2017 року № 319/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника України»
  2. У харківському військовому госпіталі — новий начальник. KharkivToday (рос.)
  3. Указ Президента України від 22 січня 2015 року № 26/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Клятві Гіппократа — вірні завжди! Видання Флот України
  5. Указ Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 «Про присвоєння звання Герой України»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.