Хосе Еулохіо Гарате

Народився 1944 року в Буенос-Айресі у баскській родині. Дитиною переїхав з батьками на їх історичну батьківщину, зростав і починав займатися футболом в Ейбарі. У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду місцевого однойменного клубу, в якій провів чотири сезони, граючи у третьому іспанському дивізіоні.

Протягом 1965—1966 років захищав кольори команди клубу «Індаучу» у Сегунді.

1966 року став гравцем столичного «Атлетіко», в якому й провів основну частину футбольної кар'єри. Швидко ставши одним з основних нападників мадридської команди, відіграв у її складі 11 сезонів, протягом яких тричі ставав чемпіоном Іспанії. Був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,45 голу за гру першості. Протягом трьох сезонів поспіль, з 1969 по 1971 рік, ставав найкращим бомбардиром Ла-Ліги, щоправда кожного разу ділячи трофей із щонайменше ще одним голеодром змагання. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Атлетіко» у 1977 році.

У жовтня 1967 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії, у своїй першій грі за збірну відразу ж відзначився голом у ворота збірної Чехословаччини. Протягом наступних двох ігор у складі збірної став автором ще трьох м'ячів, утім у подальшому забитим голом за збірну зміг відзначтися лише одного разу попри досить регулярні виклики до лав національної команди.

Загалом протягом 9 років провів за збірну 18 матчів, забивши 5 голів.