Хосе Марія Фіґуерес

1986 року лавреат Нобелівської премії миру та президент Оскар Аріас уповноважив Фіґуереса провести капітальну реорганізацію Національної залізничної системи. Згодом він став міністром в уряді Аріаса, спочатку очоливши відомство зовнішньої торгівлі, а потім — сільського господарства.

У лютому 1994 року Партія національного визволення висунула його кандидатуру на посаду голови держави. Фіґуерас виграв вибори й у своєму 39-річному віці став наймолодшим президентом Коста-Рики у XX столітті.

За свого врядування сприяв стійкому розвитку системи урядових установ. Його програма базувалась на трьох принципах: перетворення економіки Коста-Рики на одну найбільш продуктивних, приділяючи особливу увагу новітнім технологіям; згуртування костариканского суспільства, що відкривало можливості для загального благополуччя; розвиток суспільства в гармонії з природою[4]. Адміністрації Фіґуереса приписують роботу з просування та подальшої інтеграції Коста-Рики до глобальної економіки.

Фіґуерес реформував і реорганізував багато державних установ, в тому числі закрив деякі з них, зокрема Англо-Костариканский банк, пов'язаний зі звинуваченнями в корупції, та Національну залізничну систему, яка після реорганізації знову була визнана недієвою. Останнє рішення було скасовано наступними адміністраціями, що інвестували в модернізацію залізниць.

Його адміністрація також почала реалізацію низки ініціатив з покращення національної освіти, включаючи конституційну реформу, схвалену Конгресом, для виділення 6 % ВВП на державну освіту[5]. Англійська мова стала другою в державних школах з першого рівня, в середніх школах було відкрито комп'ютерні лабораторії.

Окрім того, було започатковано EBAIS (Primary Groups of Basic Health Care) — ефективну систему профілактичної медицини в сільських громадах.

Серед найбільш критикованих ініціатив Фіґуереса є такі:

• відмова від соціал-демократичних цінностей своєї партії на користь більш економічно ліберальної політики;
• закриття найстарішого державного Англо-Костариканського банку;
• припинення роботи Національної залізничної системи та реформування багатьох інших урядових установ, що створювали робочі місця;
• реформування спеціального пенсійного фонду для вчителів, що погіршило їхнє соціальне забезпечення;
• узгодженість зовнішньої політики з Центральною Америкою як невід'ємний елемент більшої відкритості для світової економіки.

1991 року, коли Фіґуерес вважався можливим претендентом на посаду президента, брати Давид і Хосе Ромеро опублікували книгу, в якій звинуватили Фіґуереса в участі в розправі над торговцем наркотиками на ім'я Хосе Хоакін Ороско, відомим як «Chemise»[6]. Ті події були датовані 7 березня 1973 року[7]. Фіґуерес звинуватив братів Ромеро у наклепі, втім 1993 року суд їх виправдав, визнавши основним джерелом інформації колишнього співробітника служби боротьби з наркотиками Вальтера Кампоса. 1998 року інший суд засудив братів Ромеро до семи років ув'язнення за неправдиві звинувачення, але рішення було оскаржено та скасовано з процедурних причин[8]. 2000, за два роки після відставки Фіґуереса, судовий процес завершився примиренням між братами Ромеро й адвокатами колишнього президента.

В середині президентської кампанії Фіґуереса анонімні твердження, що той не був католиком, набули широкого поширення та були підхоплені ЗМІ. Конституція Коста-Рики встановлює католицьку віру як офіційну державну релігію[5]. Щоб відкинути ті чутки, монсеньйор Роман Аррієта, архієпископ Сан-Хосе і президент єпископальної конференції[9], офіційно заявив, що Хосе Марія Фіґуерес був хрещений за римо-католицьким обрядом.

2004 року генеральний прокурор Коста-Рики розпочав офіційне розслідування стосовно двох інших колишніх президентів у зв'язку з імовірними фінансовими порушеннями. Обидвох заарештували. Невдовзі після того ЗМІ заявили, що Фіґуерес також отримував платежі від корпорації Alcatel[10]. Повідомлялось, що Фіґуерес отримав майже 900 тис. доларів США впродовж трьох років консалтингової роботи на Alcatel, що почалась за два роки після його президентства. Фіґуерес розкрив усі свої фінансові справи та звернувся з клопотанням до Служби внутрішніх доходів Коста-Рики розглянути його податкові декларації. Після того перегляду Фіґуерес вніс поправки до своїх податкових документів, включивши прибуток, отриманий за межами Коста-Рики, що не оподатковується в країні, та сплатив 67,2 млн костариканських колонів податку.

Комісія Конгресу взяла на себе зобов'язання розслідувати ті звинувачення. Комісія з контролю за державними доходами та видатками запросила Фіґуереса дати свідчення. 6 вересня 2005 року суддя Марія Моралес із першого окружного суду Коста-Рики виніс рішення на користь Фіґуереса та проти процедур Комісії Конгресу.

Фіґуереса ніколи не викликала та не звинувачувала Генеральна прокуратура[11]. 19 вересня 2007 року Генеральний прокурор офіційно оголосив, що немає підстав для жодних звинувачень проти Фіґуереса[12].

У листопаді 2017 року розслідування, проведене Міжнародним консорціумом розслідувальної журналістики, вказало ім'я Фіґуереса у списку політиків із Райського досьє, які мали таємні рахунки[13].