Центральна Америка

Центра́льна Аме́рика — географічний регіон у центральній частині Америки. Його часто розглядають або як самостійну частину Америки, або як південну частину Північної Америки.

Карта Центральної Америки

Центральна Америка (ісп. América Central, Centroamerica, América Del Centro, англ. Central America) є найпівденнішою частиною північноамериканського континенту, який з'єднується з Південною Америкою на південному сході. Центральна Америка межує з Мексикою на півночі, Колумбією на південному сході, Карибським морем на сході, та Тихим океаном на заході.

Об'єднане населення Центральної Америки становить між 41,739,000 (оцінка 2009 року) і 42,688,190 (оцінка 2012 року).

Центральна Америка посідає площу землі 523,780 квадратних кілометрів (202230 квадратних миль), або майже 0,1% поверхні Землі. Вона є частиною месоамериканської зони біорізноманіття, яка простягається від півночі Гватемали крізь центральну Панаму. Через наявність декількох активних геологічних розломів і Центрально-американської вулканічної дуги, у регіоні є багато сейсмічної активності. Виверження вулканів і землетруси відбуваються часто; ці стихійні лиха призвели до втрати багатьох життів і великої кількості майна.

У доколумбову епоху, Центральну Америку було заселено корінними народами Месоамерики на півночі і заході та Iстмo-колумбійських народів на півдні і сході. Незабаром після плавань Христофора Колумба до Америки, іспанці почали колонізацію Північної та Південної Америк. Від 1609 до 1821 року, велика частина території у межах Центральної Америки, за винятком земель, які стануть Белізом і Панамою-управлялася як генерал-капітанством Гватемали. Після досягнення незалежності від Іспанії 1821 року, колишнє генерал-капітанство було приєднано до Першої мексиканської імперії, але незабаром відокремилося від Мексики, щоб сформувати Федеральну Республіку Центральної Америки, яка існувала з 1823 по 1838. Сім штатів, нарешті, стали незалежними автономними країнами, починаючи з Нікарагуа, Гондурасу, Коста-Рики і Гватемали (1838), а відтак, Сальвадор (1841), Панама (1903) і, нарешті, Беліз (1981).

Країни Центральної Америки

До Центральної Америки традиційно відносять такі країни[1][2][3]:

Країна чи територія Площа

(км²)[4]

 Населення

(оцінка 2008)[5]

 Щільність населення

(на км²)

 Столиця
Центральна Америка
 Беліз 22 966 307 000 13.4 Бельмопан
 Гватемала 108 889 14 027 000 128.8 Гватемала
 Гондурас 112 492 7 466 000 66.4 Тегусігальпа
 Коста-Рика 51 100 4 579 000 89.6 Сан-Хосе
 Нікарагуа 130 373 5 743 000 44.1 Манаґуа
 Панама[6][note 1] 75 417 3 454 000 45.8 Панама
 Сальвадор 21 041 6 163 000 293.0 Сан-Сальвадор

Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Коста-Рика і Панама мають вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря, Сальвадор — тільки до Тихого океану, Беліз — тільки до Карибського моря.

Історія

У доколумбову епоху, північні райони Центральної Америки було заселено корінними народами Месоамерики.

1798 Cassini Map of Florida, Louisiana, Cuba, and Central America - Geographicus - MessicoFlorida-cassini-1798

Найбільш помітним серед них були майя, які побудували численні міста по усьому регіону, і ацтеки, які створили величезну імперію.

Після подорожі Христофора Колумба до Америки, Іспанія послала багато експедицій у цей регіон, і вони почали своє завоювання території майя 1523 року. Незабаром, після завоювання імперії ацтеків, іспанський конкістадор Педро де Альварадо почав завоювання північної Центральної Америки для Іспанської імперії. Починаючи з його прибуття у Соконуско 1523 року, сили Альварадо систематично завоювали та підпорядкували більшість великих царств майя, в тому. До 1528 року, завоювання Гватемали було майже завершено. Останні незалежні королівства Майя, було остаточно розбито 1697 року.

1538 року Іспанія створила Audiencia Реаль-де-Панама, яка мала юрисдикцію по усій землі від Магеланової протоки до затоки Фонсека. Ця область охоплювала нинішні території Коста-Рики, Сальвадору, Гватемали, Гондурасу, Нікарагуа та мексиканського штату Чіапас, але за винятком земель, які стануть пізніше Белізом і Панамою. Президент Audiencia, який мав своє місце в Антигуа-Гватемала, був губернатором усієї області. 1609 року район став генерал-капітанством.

Генерал-капітанство Гватемала проіснувало понад два століття, але почало занепадати після повстання 1811 року, яке почалося в інтендантській службі Сан-Сальвадор. Генеральне Капітанство офіційно припинило своє існування 15 вересня 1821 року з підписанням Акту про незалежність Центральної Америки. Мексиканську незалежність було досягнуто, практично одночасно, з підписанням Договору Кордова та Декларації про незалежність мексиканської імперії, і весь регіон став, нарешті, вільним від іспанської влади від 28 вересня 1821 року.

З часу своєї незалежності від Іспанії, з 1821 року по 1823, колишнє генерал-капітанство залишилося недоторканим, як частина недовговічної Першої мексиканської імперії. Коли імператора Мексики був повалено 19 березня 1823 року, Центральна Америка знову стала незалежною. Станом на 1 липня 1823 року, Конгрес Центральної Америки мирно відокремився від Мексики й оголосив абсолютну незалежність від усіх іноземних держав, та область сформувала Федеративну Республіку Центральної Америки.

Федеративна Республіка Центральної Америки, була представницькою демократією зі столицею у місті Гватемала. Цей союз складався з провінцій Коста-Рики, Сальвадору, Гватемали, Гондурасу, Лос-Альтос, Москітвого берегу, і Нікарагуа.

Землі, які натепер (2010 р.), складають Беліз, були предметом суперечок, які тривали протягом десятиліть після того, як Гватемала домоглася незалежності. Іспанія, а відтак Гватемала, вважали цю землю Гватемальською провінцією. 1862 року, Велика Британія офіційно оголосила її британською колонією з назвою - Британський Гондурас. Вона стала незалежною як Беліз, 1981 року.

Панама, розташована у південній частині Центральної Америки на Панамському перешийку, протягом більшої частини своєї історії, була культурно пов'язана з Південною Америкою. Панама була частиною провінції Тьєрра Фірме від 1510 до 1538 року, коли потрапила під юрисдикцію новоствореної Audiencia Реаль-де-Панама. Починаючи з 1543 року, Панама існувала у рамках Перу, поряд з усіма іншими іспанськими володіннями у Південній Америці. Панама залишалася в складі віце-королівства Перу до 1739 року, коли її було перейменовано у Нову Гранаду, столицю якої, було розташовано у Санта-Фе-де-Богота. Панама залишалася у складі Нової Гранади до розпуску цього намісництва

Сальвадор

1819 року. Низка військових і політичних подій, призвела до виникнення 1822 року республіки Велика Колумбія. Після розпаду Великої Колумбії 1830 року, Панама стала частиною держави-наступника, Республіки Нова Гранада. З 1855 до 1886 року, Панами не існувало як держави, у першу чергу, на території Республіки Нова Гранада, а потім у рамках Гранадської Конфедерації і, нарешті, у Сполучених Штатах Колумбії. Сполучені Штати Колумбії було замінено на Республіку Колумбія 1886 року. У складі Республіки Колумбія, державу Панама було скасовано, і вона стала Департаментом. Зважаючи на численні політичні реорганізації, (Колумбія і раніше глибоко страждала від конфліктів), які у кінцевому підсумку, призвели до відокремлення Панами 3 листопада 1903 року. Лише після цього часу, деякі країни починають розглядати Панаму як американський суб'єкт Північної або Центральної Америки.

Після більш ніж двох сотень років соціальних хвилювань, насильницьких конфліктів і революцій, Центральна Америка сьогодні (на початку XXI cтоліття) залишається у періоді політичної трансформації. Бідність, соціальна несправедливість і насильство, як і раніше широко поширено. Нікарагуа є другою найбіднішою країною у Західній півкулі (лише Гаїті, є біднішими). ​​

Географія

Центральна Америка є вузьким перешийком між Південною та Північною Америками, з унікальними і різноманітними географічними особливостями. Тихий океан знаходиться на південний захід, Карибське море розташовано на північному сході, а також, Мексиканська затока лежить на півночі. Тектонічна долина річки Бальсас біля південного краю Мексиканського нагір'я є північною природною межею Центральної Америки, Дар'єнський перешийок — південною межею, але іноді північною межею вважають Теуантепекський перешийок, південною — Панамський перешийок[7].

Найбільші озера — Нікарагуа (8264 км²), Манагуа (1035 км²), Ісабаль (590 км²), Атітлан (126 км²), Ілопанго (72 км²), Гуїха (45 км²). Найбільші річки — Усумасінта (960 км), Коко (750 км), Мотаґуа (486 км), Ріо-Гранде (430 км), Лемпа (422 км), Прінсаполька (330 км), Беліз (290 км).

З багатьох гірських хребтів у межах Центральної Америки, найдовшим є Сьєрра-Мадре-де-Чіапас, Кордильєра Ізабель

Map of Central America

і Кордильєра-де-Таламанка. Найвищий пік у Центральній Америці це Тахумулько — 4220 метрів (13,850 футів) над рівнем моря.

Між гірськими хребтами лежать родючі долини, які підходять для розвитку тваринництва та виробництва кави, тютюну, бобів й інших культур. Велика частина населення Гондурасу, Коста-Рики і Гватемали, живе у долинах.

Вітри дуже впливають на клімат Центральної Америки. Температури у Центральній Америці, є найвищими, незадовго до літнього сезону дощів і є найнижчими, протягом сухого сезону взимку, коли вітри сприяють більш прохолодному клімату. Найвищі температури бувають у квітні, завдяки більш високому рівню сонячного світла, більш низької хмарності та зменшення пасатів.

Біорізноманіття
Броненосець

Центральна Америка є частиною месоамериканської зони біорізноманіття, та може похвалитися 7% біорізноманіття світу. Тихоокеанський пролітний шлях є одним з основних північно-південних пролітних шляхів перелітних птахів у Північній та Південній Америці, що тягнеться від Аляски до Вогняної Землі. Завдяки лійкоподібній формі її суші, перелітних птахів, можна побачити у дуже високих скупченнях у Центральній Америці, особливо навесні і восени. Однак, південні країни (Коста-Рика і Панама) регіону, мають більше біорізноманіття, ніж північні країни (Гватемала та Беліз), а центральні країни (Гондурас, Нікарагуа та Сальвадор) мають найменше біорізноманіття.

Понад 300 видів флори та фауни регіону, знаходяться під загрозою, 107 з яких класифікуються як ті, що є під загрозою зникнення. Основоположна проблема це вирубка лісів; за оцінками ФАО на рівні 1,2% на рік у Центральній Америці та Мексиці разом узятих, фрагментація тропічних лісів і той факт, що 80% рослинного покриву у Центральній Америці вже було перетворено під сільське господарство.

Зусилля з охорони фауни і флори у регіоні, направлено на створення екорегіонів і природних заповідників. Близько 36%

Monteverde bosque

суходолу Белізу підпадає під яку-небудь форму офіційного охоронного статусу, даючи Белізу одну з найбільших систем охоронних територій суші у Північній та Південній Америках. Крім того, 13% морської території Белізу, також захищено. Великий кораловий риф тягнеться від Мексики до Гондурасу. Белізький бар'єрний риф є домівкою для великої різноманітності рослин і тварин, а також, є одним з найрізноманітніших екосистем світу. Він є домом для 70 твердих видів коралів, 36 м'яких видів коралів, 500 видів риб і сотень видів безхребетних.

Див. також

Примітки
  1. What's the difference between North, Latin, Central, Middle, South, Spanish and Anglo America?, about.com
  2. CommerceConnect.gov. Security and Prosperity Partnership Of North America. Spp.gov. Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 14 листопада 2010.
  3. Ecoregions of North America. United States Environmental Protection Agency. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 30 травня 2011.
  4. Якщо не вказано інше, площа взята з Demographic Yearbook—Table 3: Population by sex, rate of population increase, surface area and density (PDF). United Nations Statistics Division. 2008. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 14 жовтня 2010.
  5. Якщо не вказано інше, населення взята з Department of Economic and Social Affairs Population Division (2009). World Population Prospects, Table A.1 (PDF). 2008 revision. United Nations. Процитовано 12 березня 2009.
  6. Згідно з означеннями, Аруба, Бонейр, Кюрасао, Панама та Тринідад і Тобаго мають території і в Північній, і в Південній Америках.
  7. «Латинская Америка», том 2, «Советская энциклопедия», Москва, 1982, стр. 542, ст. «Центральная Америка» (рос.)

Коментарі
  1. Панаму зазвичай відносять до Північної Америки, хоча деякі автори ділять її по Панамському каналу. Дані наведені для всієї країни.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.