Рафаель Кальдерон

Після закінчення університету Кальдерон зайнявся політикою та був обраний секретарем з питань середньої освіти в Партії національної єдності (PUN). У 20-річному віці його обрали головою Молодіжної організації PUN. Невдовзі після смерті батька 1970 року став членом правління Фонду соціального страхування та брав участь у розробці нових пенсійних правил.

1974 року його обрали до лав Конгресу, де він двічі поспіль обіймав посаду голови Комітету з соціальних питань. Серед інших законопроєктів комітет прийняв Закон про соціальний розвиток і сімейні посібники, завдяки якому в країні було створено пенсійних внесків, що на даний час охоплює понад сто тисяч людей похилого віку.

1981 року здобув почесний докторський ступінь в Університеті Г'юстона.

Невдовзі Партію національної єдності було перетворено на партію Соціал-християнська єдність, а Кальдерон 1982 року став кандидатом у президенти, але програв вибори Луїсу Альберто Монґе. 1986 року він знову спробував очолити країну, але вдруге зазнав поразки, поступившись Оскару Аріасу. Лише з третьої спроби, 1990 року, Кальдерона обрали президентом Коста-Рики. Як і його батько, він прийшов до влади у 40-річному віці, рівно за 50 років після обрання його батька.

Кальдерон почав реалізацію програми реформ. Він просував ліберальну політику в усіх сферах економіки, провадив податкові реформи, що додало економічної стабільності країні. Водночас збільшилася вартість всіх комунальних послуг та пального, підвищилися податки. Президент також скоротив число державних службовців й обмежив банківське кредитування, домігся збільшення виробництва й експорту. Туризм, в основному екологічний, пережив безпрецедентний підйом, доходи від туризму навіть перевищили традиційні доходи від експорту бананів і кави. Кальдерон перетворив стару Центральну в'язницю на Дитячий музей, сучасний і привабливий, щодня відвідуваний сотнями дітей і дорослих. Було ліквідовано податкову й митну нерівність, змінено систему нарахування державних пенсій, що стали більш справедливими. Реформи дали змогу стабілізувати інфляцію та залучити інвестиції до країни. Кальдерон надав безкоштовне житло за ваучерами сім'ям з низькими статками, але в цілому соціальний сектор (охорона здоров'я, освіта і суспільна безпека) зазнав збитків.

У жовтні 2004 року після корупційного скандалу Кальдерона ув'язнили[5][6][7], але невдовзі звільнили під домашній арешт[8].

Кальдерона звинувачували в отриманні грошей від фірми Finish Firm Instrumentarium в обмін на контракти на постачання медичного обладнання для Фонду соціального страхування. Судовий розгляд почався 3 листопада 2008 року, слухання завершились у вересні 2009 року. Попри звинувачення, Кальдерон офіційно оголосив про висунення своєї кандидатури на посаду президента Коста-Рики на виборах, що мали відбутись 2010 року. 5 жовтня 2009 року Кальдерона засудили до п'яти років позбавлення волі[9]. Він вийшов із зали суду і повідомив пресу про те, що збирається оскаржити вирок, але при цьому знімає свою кандидатуру, щоб зосередитися на апеляції[10].

11 травня 2011 року скаргу Кальдерона відхилив суд. Судді підтвердили вирок, але скоротили термін перебування у в'язниці з п'яти років до трьох. При цьому законодавство Коста-Рики дозволило колишньому президенту замінити реальне позбавлення волі домашнім арештом. Дружина Кальдерона Глорія Бехарано була засуджена до виплати 70 000 доларів США уряду Коста-Рики за участь у скандалі.