Хосров I (цар Великої Вірменії)

Хосров I був одним із синів парфянського царя Вагарша II[1][2]. Як і батько, Хосров I був представником династії парфянських правителів, Аршакідів.[3]

198 року, коли його батько був одночасно правителем Парфії та Вірменії, Вагарш II передав свій вірменський престол Хосрову I. Останній правив Вірменією до 217 року. У вірменських джерелах Хосрова I часто плутають із його відомим правнуком Хосровом II.[4]

Хосров I був одним із царів, якого історики вважають нейтральним у відношенні до Риму.[4] 198 року, коли римський імператор Септимій Север здійснив один зі своїх великих походів проти Парфії, зруйнувавши її столицю, Ктесифон, Хосров I надіслав Северу подарунки й заручників.[4] Як ставленик Риму, Хосров I мав протекцію Септимія Севера та його наступника Каракалли.[5]

У 214–216 роках Хосров I разом зі своєю родиною перебував під римським арештом з невідомих причин, що спричинило масштабне повстання у Вірменії проти Риму.[5] 215 року Каракалла з римською армією вторгся до меж Вірменії[5], придушивши повстання.

217 року, після смерті Хосрова I, його син Трдат II[6] отримав вірменську корону[4] від римського імператора Каракалли.[6] Трдат II був проголошений вірменським царем після убивства імператора[6], що сталось 8 квітня 217 року.

• C. Toumanoff, Manuel de généalogie et de chronologie pour le Caucase chrétien (Arménie, Géorgie, Albanie), p. 73
• Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, Palgrave Macmillan, 2004
• Адалян, Вірменський історичний словник, Scarecrow Press, 2010