Храм святого Петра (Перемишль)

Церква святого Петра — сакральна споруда княжих часів у Перемишлі, яку протягом свого існування використовували православна й римсько-католицька конфесії. Існувала до початку XVII століття. Певний час відігравала роль першого катедрального храму створеної в ХIV столітті латинської Перемиської єпархії.

Церква святого Петра
Візуальна реконструкція
первинного виду храму св. Петра у Перемишлі
49°46′51″ пн. ш. 22°46′12″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Польща, Перемишль
Початок будівництва невідома
Зруйновано 1679
Будівельна система зрубна
Належність православ'я,
римо-католицизм
Епонім День апостолів Петра і Павла
Храм святого Петра (Перемишль) (Польща)

Історіографічний опис

Хронологія відомостей

Перша вірогідна згадка про православну церкву святого Петра в Перемишлі відноситься до 1380 року. У цей час до міста прибув латинський єпископ Ерік з Вінзену, котрий був першим римо-католицьким ієрархом, що особисто мешкав на Прикарпатті. На відміну від своїх попередників (Івана та Миколая Русина), які жили на німецьких землях, Ерік з Вінзену[1] проводив діяльність із розбудови латинських структур безпосередньо на західних теренах Галичини. Прибувши, ймовірно, у 1377[2] році до Перемишля, він тоді ж[1] віддав розпорядження відібрати в русинів церкву святого Петра, та перетворити її на власний катедральний храм.[3][lower-alpha 1] Після зміни власників він був перебудований під потреби нової конфесії; тут стали ховати перших латинських єпископів міста. У 1406 році споруда згоріла[4], після чого стали здійснюватись роботи із її відновлення. Ймовірно, однак, що ця згадка стосується іншого давньоруського храму, що розташовувався на Підгір'ї, де згодом була побудована барокова кармелітська будівля.[5] Відсутність у цей час у римо-католиків свого повноцінного храму мала, як вважається, фатальні наслідки для долі давньої православної катедри Ів. Хрестителя, побудованої на замку князем Володаром Ростиславичем. У 1412 році за їх скаргою собор Івана Хрестителя було також відібрано у русинів, та перетворено на нову латинську катедру.[6] Після закінчення відбудови, храм святого Петра став використовуватись як філіальний. Внаслідок перебудов він набув вигляду характерного для римо-католицьких споруд епохи готики — з'явився гострий шпиль, довгі витягнені вікна та висока нава, про що можна судити із єдиного зображення споруди на рисунку кінця XVI століття.[7]

У 1618 році комплекс храму передали єзуїтам, котрі мали в черговий раз відновити будівлю та в подальшому використовувати для своїх потреб. Однак, поряд із старою будівлею єзуїти спорудили новий мурований храм, після чого в період з 1662 по 1679 рік будівлю старого храму святого Петра знесли[8], а на частині місця, де він знаходився, звели корпус колегіуму.

Легенда "новоміського" напису

В 1900 році у Новому Місті, на таблиці, яку пов'язали із перемиським храмом св. Петра, було знайдено напис, в якому, зокрема, містилась інформація про посвячення храму у 1212 році, як римо-католицького. Однак, у тексті таблиці згадується свята Ядвіга Сілезька, котра була причислена до лику святих лише у 1267 році,[9] що свідчило про напис як пізніший фальсифікат. Не дивлячись на це, вказана у новоміській таблиці дата, стала часто сприйматись, як час створення храму.

Архітектура

Джерела та археологічні дослідження 1960-х років, дали можливість визначити не лише точну локалізацію, але і планувальну структуру споруди. Храм апостолів Петра і Павла був збудований на плані грецького хреста довжиною коло 14,4 м. та шириною коло 10 м., сторони хреста мали 4,5 на 2,5 м.[10] Не вирішеною проблемою є також матеріал, з якого був збудований храм. Тривалість часи, впродовж якого споруду розбирали єзуїти (17 років), дозволяє припустити, що вона буле зведена з каменю. На це ж вказує і характер фундаменту з брил на вапняному розчині.[10] Додатковим аргументом може служити і переказ про те, що із церквою пов'язують походження кам'яного барель'єфу, знайденого у Новому Місті.

Протягом 2010-х років на місці де знаходилась церква святого Петра проводились чергові археологічні дослідження.[11] Відповідно до отриманих даних, було підтверджено попередні дані про вигляд споруди, яка мала план у вигляді рівностороннього грецького хреста і вівтар обернений до Сходу.[12] Якщо храм був дерев'яним то планувально-просторове вирішення церкви близьке до традиційної галицької дерев'яної архітектури, зокрема церкви Арх. Михаїла у Підгірцях. В процесі пізніших перебудов під потреби латинської єпархії, дерев'яний храм набув вигляду характерного для римо-католицьких культових споруд готичної доби із довгими вікнами та гострим шпилем.

Галерея
  • Схема розташування давньої церкви в середовищі єзуїтського комплексу.[lower-alpha 2]
  • Церква у Підгірцях, із схожими планувально-просторовими характеристиками
  • Зображення споруди на рисунку 1617 р.
  • Реконструкція вигляду після перетворення у костел.
  • Барельєф із Нового Міста, який інколи пов'язують із храмом св. Петра у Перемишлі[13]

Зауваги
  1. Причиною того, що єпископ обрав саме цей храм, може бути його посвята апостолу Петру, особлива роль якого у церкві була основою ідентичності римо-католиків.
  2. За матеріалами розкопок 2009-2018 рр.

Примітки
  1. Ярослав Стех. Українців у Перемишлі знов переслідують // Свобода, 1991, № 69, стор. 2
  2. Див. стор. 142, Heronim E. Wyczawski. Problem początków diecezji przemyskiej (pdf) // Studia Theologica Varsaviensia 14/1. — 1976. — S. 133-143.
  3. Łękawski Т. Katedra przemyska wraz z kościołem filialnym Najświętszego Serca Pana Jezusa, Przemyśl, 1906
  4. Orłowicz M. Ilustrowany Przewodnik po Przemyślu i okolicy 1917 r. — S.71
  5. Білий Б. Церкви Перемишля на протязі віків / Прадідівська слава, ред. Іван Парнікоза (Відвідано: 04.02.2020)
  6. Orłowicz M. Ilustrowany Przewodnik po Przemyślu i okolicy 1917 r. — S.69
  7. Braun & Hogenberg, 1617 Premislia Celebris Russiae Civitas, Theatri praecipuarum Totius Mundi Urbium Liber Sextus Anno MDCXVII
  8. Załęski, Jezuici w Polsce. Kraków 1905. t. IV, s. 1045—1046
  9. Kirsch J - P. "St. Hedwig." The Catholic Encyclopedia Vol. 7. New York: Robert Appleton Company, 1910
  10. Kunysz A. Przemyśl w pradziejach i wczesnym średniowieczu. 1981; Rzeszów: Krajowa Agencja Wydawnicza -s.98
  11. W Przemyślu odkryto posadzkę z XIV wieku, Rzeszow.onet.pl 2015
  12. Koperski A. Prace archeologiczne przy kościele św. Piotra w Przemyślu / Nasz Przemyśl, listopad 2017 -
  13. Orłowicz M. Illustrierter Führer durch Przemyśl und Umgebung, 1917, Lemberg: Verlag des Verbandes der Polnischen Vereine in Przemyśl, -S.40
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.