Хрещатицьке Беремище

Хрещатицьке беремище або Чортове беремище — давнє урочище в Києві, височина на схилі Михайлівської гори (187,7 м) в районі сучасного парку Володимирська гірка.

Історичні аспекти

Вважається, що на цьому місці розташовувалося одне із головних язичницьких капищ Києва, одна із Лисих гір. При хрещенні Русі князем Володимиром величезного ідола Перуна з цього капища стягнули вниз, до Дніпра, і скинули у воду. Волочити важку статую було справою непростою, звідси і пішла назва урочища - Чортове бремя (тягар).

Місце це довгий час користувалося поганою славою. У середньовіччя вважали, що сюди злітаються на шабаш відьми, бентежачи спокій ченців, що розташовувався неподалік домініканського монастиря. До XIX століття район Чортове беремище забудували, і страшні легенди були забуті.

Сучасний стан

Зараз нічого не нагадує тут про загадкове минуле. На місці язичницького капища височіє стародавній Михайлівський Золотоверхий собор — перший храм з позолоченими куполами в Києві. Нижче по схилу Михайлівської гори в XIX був розбитий парк Володимирська гірка. А в яру за яким колись тягли поваленого язичницького бога проходить траса фунікулера, відкритого в 1905 році. Михайлівська гора — один з відрогів Старокиївської гори, який відділявся від неї невеличким яром, що проходив нинішньою Михайлівською площею і відкривався у напрямок Подолу Боричевим узвозом (в районі сучасної траси фунікулеру). На цій горі розміщувався двір Ізяслава (Дмитра) Ярославовича та його родовий — Дмитрівський монастир. Його син — Святополк ІІ (Михайло) Ізяславович збудував поруч з Дмитрівським собором — Михайлівський Золотоверхий собор, який згодом став центральною спорудою гори. А в ХІІІ сторіччі вже і сам монастир став з Дмитрівського Михайлівським. Після татарської навали на горі залишилися лише монастирські споруди. У період розквіту українського бароко монастир відбудовується і розширюється. В середині ХХ сторіччя північні та східні схили гори впорядковують і розбивають тут парк, а у 1853 році — відкривають пам`ятник святому рівноапостольному князю Володимиру, який став композиційною основою східної частини гори. Відтоді східний виступ гори і парк дістали назву Володимирська гірка.

Після руйнації монастиря та перейменування вулиць топонім «Михайлівська гора» почав поступово зникати з вжитку (витіснявся Володимирською гіркою, проте, з відбудовою собору і поверненням назви площі — гору все частіше знову називають Михайлівською.[1]

Примітки

  1. Михайлівська гора, «Веб-енциклопедія Києва»

Див. також

Київські гори

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.