Хроніка з літописців стародавніх
«Хроніка літописців стародавніх» Феодосія Софоновича — одне з визначних джерел та пам'яток української історіографії другої половини XVII ст. Історичні умови, в яких створювався твір, були складні та суперечливі.
| Хроніка літописців стародавніх | ||||
|---|---|---|---|---|
| Кройніка літописців стародавніх | ||||
 | ||||
| Жанр | Історичне джерело | |||
| Мова | українська мова | |||
| Написано | 1672—1673 рр. | |||
|
| ||||
Списки та редакції «Кройніки»
1) Погодінський список знаходився в «Древнехранилище» відомого історика М. П. Погодіна, яке у липні 1852 р. перейшло до Імператорської Публічної бібліотеки (нині Державна Публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна у Санкт-Петербурзі. До М. П. Погодіна рукопис потрапив від археографа П. М. Строєва.
2) Вестероський список знаходиться у рукописному збірнику АД бібліотеки гімназії м. Вестерос у Швеції (зібрання Й. Г. Спарвенфельда). Й. Г. Спарвенфельд — шведський вчений, у 1684–1687 рр. перебував у складі шведського посольства в Росії.
3) Толстовський список входить до складу збірника, який знаходився у зібранні графа Ф. А. Толстого під номером 236. Раніше він зберігався у бібліотеці князя Д. М. Голіцина у с. Архангельському, про що свідчить запис на аркуші рукопису: «Ex bibliotheka Arcangelina»
4. Києво-Софійський список, котрий зберігався у бібліотеці однойменного собору, а нині знаходиться в ЦНБ, становить собою копію кодексу АД, створену на початку XIX ст. для графа М. П. Рум'янцева, яка потім перейшла у власність до митрополита Євгенія.
5. Список О. М. Рогозинського, скопійований істориком з попереднього на початку XX ст., зберігався в Інституті історії України АН України.
6. Список Ліндберга — це переклад шведською мовою деяких розділів Вестероського списку «Кройніки о Русі». Переклад здійснив у першій половині XVIII ст. вчитель Ліндберг за розпорядженням єпископа Вестероса Бенцельштерна. Потім список було передано канцелярському раднику І. фон Енгельштрему, який після відповідного дослідження хотів зробити доповідь про «Кройніку о Русі» в Королівській академії красного письменства, історії та старожитностей.
7. Список, що належав вологодському поміщику П. М. Зубову. Про цей список нічого невідомо, очевидно, він не зберігся.
8. Редакція «Кройніки о Русі» П. Кохановського зберігається у складі «Обширного синопсису руського». Раніше рукописний збірник знаходився у зібранні Ф. А. Толстого й відомий ще під назвою «Толстовський № 157». До Ф. А. Толстого він потрапив з бібліотеки Д. М. Голіцина.
Джерела написання
Найбільшою за обсягом частиною «Кройніки» є «Кройніка о Русі», на яку припадає приблизно 70% загального обсягу пам'ятки. «Кройніка о Русі» ґрунтується, як зазначали вже перші дослідники, на «Несторі» та «Хроніці польській, литовській, жмудській та всієї Русі» М. Стрийковського.
Звичайно, «Нестор» був головним джерелом. При спробах чіткіше окреслити літопис Нестора, дослідники звичайно вказували на Південноруський звід кінця XIII ст., представлений Іпатіївським літописом. Як показало проведене дослідження, під «Нестором» треба розуміти давньоруський літопис, близький до Хлєбниківського, але не тотожний йому.
Іпатіївський та Хлєбниківський літописи дуже близькі між собою і являють собою два варіанти Південноруських зводів, причому Хлєбниківський представляє більш давній, який точніше передає текст оригіналу, хоч зберігся у списку пізнішого часу.
Вплив на подальший розвиток історіографії
«Кройніка» Ф. Софоновича була популярним у свій час твором, про що свідчить порівняно велика кількість її списків та редакцій, текстуальні запозичення з яких характерні для багатьох авторів історичних праць XVII–XVIII ст.
«Кройніка» Софоновича мала величезний вплив на подальший розвиток як української, так і російської історіографії.