Хуан де Вальдес Леаль

Хуан де Вальдес Леаль (ісп. Juan de Valdés Leal, 4 травня 1622, Севілья 15 жовтня 1690, там само) — іспанський художник, графік, скульптор і архітектор епохи бароко.

Хуан де Вальдес Леаль
Juan de Valdés Leal
портрет художника
При народженні Juan de Valdés Leal
Народження 4 травня 1622(1622-05-04)
Севілья, Іспанія
Смерть 15 жовтня 1690(1690-10-15) (68 років)
  Севілья, Іспанія
Національність іспанець
Країна Іспанія Габсбургів
Жанр портрет, релігійний живопис
Навчання у Антоніо дель Кастільо
Діяльність художник, скульптор
Напрямок реалізм
Роки творчості 1652-1689
Вплив Тиціан, італійські маньєристи
Відомі учні Lucas de Valdésd
Твори Vanitas, портрет, релігійний живопис
Діти Lucas de Valdésd і Luisa de Moralesd

 Хуан де Вальдес Леаль у Вікісховищі

Біографія

«Жертвоприношення Авраама». Приватна збірка

Син ювеліра Фернандо де Ніса і Антонії де Вальдес Леаль. За традицією, що здавна існувала в Севільї, обрав прізвище матері, за яким і уславився. Так само зробив ще один севільянець Дієго Веласкес.

Свідоцтв про ранні роки майбутнього митця не збережено. Є припущення, що він вчився живопису в Кордові у Антоніо дель Кастільо. Одружився там в 1647 на Єлизаветі, дочці з шляхетної родини, за свідоцтвом художника та історіографа Антоніо Паломіно.

Діти художника:

  • Луїза Рафаела
  • Марія Євгенія
  • Лука де Леаль
  • Марія де ла Консепсьон
  • Антонія Альфонса

Лука де Леаль був другорядним художником і графіком, став спадкоємцем батька по смерті останнього. До кордовського періоду належить і перший відомий нам твір митця, датований 1652 роком.

Відвідав Мадрид. В 1649, рятуючись від епідемії чуми, повернувся в Севілью.

Став одним із засновників (разом з Мурільйо) Севільської академії живопису, був обраний головним розпорядником гільдії живописців Севільї — братства Святого Луки. Художницею була також його дружина, живописцями стали син і дочки, не наслідуючи, однак, його здібностей.

Творчість

Створив стінописи в монастирі Святої Клари в Кармоні (провінція Севілья), працював в Кордові, але найбільше — в Севільї. В 1671-1672 виконав для Севільський церкви Братства Милосердя Господня цикл робіт Ієрогліфи останніх днів людських, що став вершиною його творчості.

Мав схильність до драматичних сюжетів. В картинах, на відміну від позитивного настрою картин Бартоломео Естебана Мурільйо, панівними були містичні настрої іспанського католицизму, розчарування та зневіри, характерні для кризової доби пізнього іспанського бароко. Деякі з його картин описують ванітас (лат. vanitas, букв. — «Метушня, марнославство»), швидкоплинність і смерть:

  • In ictu oculi(англ.) В одну мить
  • Finis gloriae mundi Вінець слави земної

Галерея

Спадщина

Вальдес Леаль. In ictu oculi В одну мить

Низка біблійних композицій Вальдеса Леаль була знищена в ході Війни за незалежність Іспанії в період 1808-1814 рр. Збережені твори представлені в Прадо, Луврі, музеях Севільї, Вашингтону, Санкт-Петербургу, Ульяновська та ін.

Література

  • J. Gestoso Perez, Biografia del pintor D. Juan de Valdés Leal, Séville, 1917(ісп.)
  • Jacques Lassaigne, La Peinture espagnole de Vélasquez à Picasso, Genève, Skira, 1952 (ісп.)
  • Kinkead D.T. Juan de Valdés Leal (1622—1690), his life and work. New York: Garland Pub., 1978(англ.)

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.