Центральна Азія – Китай, лінії A, B, C

Центральна Азія – Китай – потужна трубопровідна система для постачання центральноазійського (передусім туркменського) газу до Китаю. Перші три нитки – лінії A, В та C – прокладені за одним маршрутом з Самандепе через Узбекистан та південні райони Казахстану до китайського Хоргосу. Кожна має довжину 1830 км.

Після набуття незалежності Туркменістан намагався знайти нові маршрути експорту свого газу, який становить основне багатство країни. Створена в радянські часи потужна газопровідна система вела через Росію, ставлячи Туркменію в залежність від монополіста, що волів скуповувати газ на кордоні без допуску туркменів до безпосередніх угод з кінцевими споживачами. Іран закуповував невеликі обсяги блакитного палива і до того ж сам володів одним з найбільших запасів газу в світі. Анонсований в середині 1990-х газопровід через Афганістан та Пакистан до Індії стабільно перебував у передпроектній стадії через військово-політичну нестабільність на маршруті та невизначеність з належним фінансуванням. В цих умовах найбільш реальним для розвитком експорту видавався східний напрямок, де у ролі платоспроможного покупця та володіючого достатнім ресурсом інвестора виступив Китай.

Будівництво першої черги системи розпочалось у 2008 році, а її введення в експлуатацію припало на грудень наступного року. Практично одночасно велось спорудження другої нитки. Регулярні поставки газу по лініях А та В стартували у 2010 році, і станом на кінець 2011-го їх загальна пропускна здатність досягла проектних 30 млрд.м³.

В 2012 році розпочали будівництво лінії С, що має дещо більший діаметр ніж дві попередні – 1220 мм проти 1067 мм. При цьому її потужність майже дорівнює сукупному показнику попередників і складає 25 млрд.м³. Роботи по спорудженню третьої нитки завершились у 2014 році.

Ресурсною базою для перших двох ліній було визначено туркменські родовища правобережжя Амудар’ї, облаштування яких повинна забезпечувати китайська сторона (13 млрд.м³ на рік) та вже введені до того в розробку родовища Туркменії (17 млрд.м³). У лінію С згідно міждержавних угод допущені експортні обсяги транзитних країн – 10 млрд.м³ для Узбекистану та 5 млрд.м³ для Казахстану.

На своєму шляху трубопровід Центральна Азія – Китай має перемички з газопроводами Південного Казахстану (Бейнеу – Шимкент, Газлі – Шимкент, БГР – ТБА), що дозволяє як приймати призначений для експорту газ, так і забезпечувати за необхідності стабільність місцевої газотранспортної системи.

В Китаї для подальшого транспортування отриманого ресурсу до споживачів споруджено другу чергу газогону Захід – Схід довжиною біля 4500 км.[1]

Планується, що подальший розвиток інфраструктури для транспортування центральноазійського газу в Китай (лінія D), відбуватиметься за іншим маршрутом, через Таджикистан і Киргизію замість Казахстану.