Бейнеу – Бозой – Шимкент

Бейнеу — Бозой — Шимкент — трубопровід, що з'єднав газотранспортні мережі західного та східного Казахстану.

На початку 21 століття газотранспортна система Казахстану складалась з двох відокремлених частин. На заході вона групувалась навколо потужних транзитних коридорів «Середня Азія — Центр» та «Бухара — Урал», створених в радянські часи для транспортування туркменського і узбецького газу в центральні райони Росії. Від них живилось кілька газопроводів, що доставляли блакитне паливо до ряду казахських промислових центрів. На сході країни постачальником газу виступав Узбекистан через системи БГР — ТБА та Газлі – Шимкент.

Розвиток нафтогазової промисловості на заході Казахстану забезпечував зростаюче надходження природного газу. Враховуючи спорудження потужної газотранспортної системи Центральна Азія — Китай, у лінії С якої для Казахстану забронювали обсяг в 5 млрд.м³ на рік, виникла потреба у створенні маршруту поставок казахського блакитного палива на схід, де й проходив експортний трубопровід до Китаю. Крім того, це надавало б додаткову гарантію стабільного забезпечення власних споживачів газом, оскільки унеможливлювало ситуацію повного припинення поставок за бажанням узбецької сторони (як сталось у сильні морози на початку лютого 2014 року).

Будівництво розпочали в 2011 році з ділянки Компресорна станція Бозой — Шимкент. Її довжина складає 1143 км, діаметр труб 1067 мм, робочий тиск 9,8 Мпа. Введена в експлуатацію в кінці 2013-го, ділянка тимчасово мала пропускну здатність 2,5 млрд.м3 і могла подавати на схід країни продукцію родовищ Актюбинської області[1].

Після цього приступили до будівництва газопроводу від Бейнеу (на трасі системи «Середня Азія — Центр») до Бозой. Його довжина складе 311 км, діаметр труб буде таким же як і у першої черги, а робочий тиск становитиме 7,8 МПа. Також передбачене спорудження між Бозой та Шимкентом компресорної станції «Караозек»,  що дозволить довести потужність трубопроводу до проектних 10 млрд.м³ на рік.