Бухарський газоносний регіон – Ташкент – Бішкек – Алмати

Бухарський газоносний регіон — Ташкент — Бішкек — Алмати (БГР — ТБА) — трубопровідна система, призначена для поставок газу з узбецьких родовищ Бухарської та Кашкадар'їнської областей до столичного регіону, півдня Казахстану та півночі Киргизії.

Початок розробки у 1950-х роках запасів газу на правобережжі Амудар'ї дозволив розпочати газифікацію Узбецьої РСР. В 1958—1960 рр. спорудили газопровід Джаркок — Бухара — Самарканд — Ташкент довжиною 767 км та діаметром 500 мм.[1] Він призначався для поставок з Каганської групи родовищ у східному напрямку до 4,5 млрд.м³ на рік.

За кілька років, у 1966-му, ввели в експлуатацію новий трубопровід діаметром 720 мм для поставок до Ташкенту газу родовища Мубарек, розташованого на південний схід від Каганської групи. На цей раз маршрут продовжили після Ташкенту до Бішкеку (в ті часи Фрунзе, 1970 р.) та Алмати (1971 р.). Його загальна довжина сягнула 1317 км.

До 1980 року спорудили другу нитку по трасі БГР — ТБА діаметром 1020 мм. В результаті загальна потужність системи, яка окрім названих могла транспортувати також продукцію гігантського Газлінського родовища (на північний захід від Каганської групи) досягла 23 млрд.м³ на рік.[2]

Від компресорної станції Галля-Арал на території Джизакської області Узбекистану на схід відходив газопровід до Ферганської долини.

Після надбання центральноазійськими республіками незалежності виникли певні проблеми з використанням системи БГР-ТБА. Між Узбекистаном та Киргизстаном неодноразово виникали суперечки відносно ціни на газ,  типовим наслідком чого був його несанкціонований відбір та наступне перекриття поставок до Киргизії, а разом з цим і до Алмати[3]. Крім того, незадовільним був і технічний стан магістралі, особливо її киргизької ділянки, внаслідок відсутності необхідних ремонтних робіт.[4] І лише в 2015 році приступили до будівництва нової черги газопроводу по території Киргизії, що повинно було вирішити цю проблему[5].

Можливо також відзначити, що хоча з Казахстаном в узбецької сторони не виникало особливих суперечок, проте для уникнення транзиту при постачанні столичного регіону (незадовго до нього траса БГР-ТБА короткочасно заходить на територію Південно-Казахстанської області) в Узбекистані створили обхідний газопровід Янгієр – Ташкент.