Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу

Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу ЦВРКД — координаційний орган більшовицьких організацій і збройних угруповань, діяв і претендував на владу в окремих регіонах Катеринославської та Харківської губерній колишньої Російської імперії протягом 1917—1919 рр.[5]

Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу
 
Загальна інформація:
Юрисдикція:
Тип: Губернська рада ДКРР
Структура:
Голова ЦВРКД: Грузман Шулим Айзикович[1][2] (РСДРП(б))
з 17.12.1917- 28.01.1918
Голова ЦВРКД: Харечко Тарас Іванович[3] (РСДРП(б))
з 02.1918 - 05.1918
Голова ЦВРКД: Васильченко Семен Пилипович (РСДРП(б))
з 17.01.1919 - 01.02.1919
Голова ЦВРКД: Харечко Тарас Іванович (РСДРП(б))
з 01.02.1919[4] - 18.03.1919

Також носив назви:

  • Центральне бюро військово-революційних комітетів Донбасу
  • Центральне бюро рудничних і гірничозаводських комітетів 
  • Центральне бюро ревкомів (Центробюроревком)
  • Центральний ревком Донбасу (Центроревком ДБ)[6]

Історія
Тіла 118 робітників, убитих у ясинівці та Макіївці вояками Каледина 31 грудня 1917

4 (17) грудня 1917 р. з ініціативи районного комітету більшовиків на ст. Микитівка відбувся з'їзд підконтрольних більшовикам ревкомів Донецького басейну. На ньому було обрано координаційний орган більшовицьких збройних загонів — Бюро військово-революційних комітетів Донбасу[7]

До його складу увійшли 5 осіб: Грузман Шулим Айзикович, Пономарьов Дем'ян Іванович, Хильков Семен Олексійович, Харечко Тарас Іванович і Сирцов Сергій Іванович, якого незабаром змінив Трифонов Євген Андрійович.[8][9]

Крім цих людей за відомостями А. Фролова в ревком увійшли представники Макіївського району Митрофанов, Рябцев.[10]

Похорон 9 дружківських червоногвардійців загиблих в бою з каледінцями під Дебальцевим в грудні 1917

5(18) січня 1918 за рішенням бюро військово-революційних комітетів Донбасу з представників петроградського, московського та місцевих червоногвардійських загонів утворений Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу.[11]

28 січня 1918 р. конференція підконтрольних більшовикам ревкомів і рад Донбасу реорганізувала Бюро у Центральний військово-революційний комітет Донбасу.[12], якиц діяв до моменту зайняття України військами Німеччини та УНР.

1 квітня 1918 Центральний ревком Донбасу віддав наказ усім ревкомам приступити до евакуації майна у зв'язку з наступом німецьких військ.

Після заняття німцями Ростова-на-Дону військовий відділ і частина членів ЦВРКД не припинили свою роботу а разом з 5-ю армією РСЧА евакуювалися в Царицин. 3 -го липня 1918 року Центральна Штаб Червоної Гвардії Донбасу і частина членів ЦВРКД прибутку в Царицин після чого згадки про ЦВРКД і ЦШКГД зникають.[13]

Відновлення

В оперативному звіті який отримав Вацетіс 20 грудня 1918 роки вже згадується що в Донбасі діє Обласний революційний комітет і його військовий орган Оперативний штаб який керує місцевими повстанцями. Оперативний штаб діяв в союзі з частинами Махно очищав регіон від частин Армії УНР та Донської армії і відновлює радянську владу.[14]

У грудні 1918 року Ревком було відновлено більшовиками з метою захоплення влади в умовах евакуації німецьких військ та антигетьманського повстання. Деякий час ревком працював у підпіллі, після захоплення більшовиками Донбасу та створення ними Донецької губернії 5 лютого він працював легально-на ст. Яма. Став органом управління Донецької губернії.[15]

За іншими відомостями відомим їх газети «Известия ЦВК» від 26 січня 1919 року стало відомо що 23 січня на станції Яма був утворений Центальний Військово Революційний комітет Донецького басейну. Президія складався з трьох чоловік ініціатора колишнього наркома ДКР Васильченко Семена, колишнього голови ЦВРКД в 1917—1918 році Харечко Тараса і деякого Ясного. Функціонувало 7 відділів.[16]

При цьому український уряд в Харкові (ВУЦВК) на створення ревкому відреагувало з подивом тому що не хто не давав розпорядження на створення цієї структури в Донбасі. Негативно на створення ЦВРКД відреагував Донське бюро РКБ, член РКБ Френкель писав до Харкова:

"Безсумнівно, що ця затія на станції Яма або авантюра або фантастична затія, абсолютно не викликається об'єктивними веліннями революції.

Безсумнівно також і те, що буде, ймовірно, повторюватися, історія лютого — травня 1918 і слідом за станцією Яма, на цілому ряді інших станцій будуть організовані «республіки» «центрально-військово революційні комітети» і всякі інші і всякими дозвільними суб'єктами і шукачами пригод . "[17]

При цьому Донське бюро РКП виступало проти відновлення Донецько-Криворізької республіки. Бажаючи попередити відродження Донецько Криворізької республіки Донське бюро 28 січня зажадало щоб до Харкова і на станцію Яма відправити члена ЦК для обстеження нової організації і для прийняття потрібних заходів. Шляхом посередництва Ворошилова 5 лютого конфлікт був врегульований шляхом створення другої Донецької губернії а ще до цього 1 лютого ЦВРКД був легалезірованн як губернський орган влади.[18]

Незабаром, 1 лютого, з Харкова, який був тоді столицею Радянської України, надійшла телеграма:

«Центральний Военоревком Донецького Басейну, що виник в процесі боротьби за звільнення Донецького Басейну, затверджується на правах Тимчасового Губернського Ревкома з найменуванням: Військовий Революційний Комітет Донецького басейну в складі 7 членів : т.т. Тараса, Хотимський (Бориса), Смолякова, Шишкова, Хилькова, Марапулеца і Пономарьова ... Народний комісар вн. управління Ворошилов »[19][20]

Похорон 14 Єнакіївських робочих загиблих 17-18 грудня 1917 року у бою з калединцями під Ясинівським рудником.

Перший ЦВРКД (17 грудня 1917 — травень 1918)

Перший склад

З 4 грудня 1917 — 4 січня 1918

Крім того, активну роботу вели за дорученням бюро — Фролов, Дубові (батько і син), Малахов, Вайнер, Острогорский, Лапін, Кліпів, Шишковський, Коробкін, Шкуро. Подільський, Варганов, Сухоруков, Таран, Манагаров, Рязанцев, Сергєєв, та ін.

Другий склад

4 січня 1918 — 28 січня 1918

Третій склад

28 січня 1918 — 1 березня 1918

Четвертий склад

1 березня 1918 — була проведена реорганізація шляхом об'єднання колегії ЦВРКД і ЦШЧГДБ

Колегія ЦВРКД

У першій половині березня в колегію ЦВРКД біли включені члени розформованого Штабу 8-ї армії, Баранов, Геккер, до 8 квітня, Крусер.

Голови відділів

Відділ мобілізації — Соколов

Відділ формування і навчання — Пєліхов Семен Григорович

Відділ постачання — Фіногенов

Відділ зв'язку — Михайлов

Організаційно — агітаційний відділ — Вербицький

Оперативна колегія — Пономарьов, Соколов, Фіногенов.

Медико-санітарний відділ — Семашко А. незабаром його замінила Єсава.

Видавничий відділ — Грузман Шулим Айзикович

Фінансовий відділ — Хильков Семен Олексійович

Начальник ЦШЧГД — Пономарьов Дем'ян Іванович

Голова ЦВРКД і ЦШЧГД — Харечко Тарас Іванович

Секретар ЦШЧГД — Осташенков.[21]

Другий ЦВКРД (23 січня 1919 — 18 березень 1919)

Перший склад

Після прибуття Васильченко Семена який хотів відродити ДКР і Харечко Тараса до повстанців на станцію Яма перший і другий 17 січня відродили ЦВРКД бажаючи закріпити свою владу в регіоні при цьому частина слена ЦПР взяли участь в роботі ЦВРКД.

ЦВРКД складався з 10 осіб.

Президія:

Другий склад

Після проголошення Донецької губернії в 1 лютого 1919 зі складу ЦВРКД були призначені нові члени ЦВРКД у складі 7 чоловік[4]:

Суперечливі члени ЦВРКД



    Джерела
    • Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.
    • Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз.;
    • Прокофьева Л. Т. Не смолкнет слава . Историко-краеведческий очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.) Донецк: Донбас, 1978. 160 с.
    • Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
    • История рабочих Донбасса Том 1 Рабочие Донбасса в эпоху капитализма и в переходный период от капитализма к социализму. 1981 Издательство: «Наукова думка». Киев.
    • «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
    • Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957.
    • Збірник статей. — Донецьк: Донецький національний університет, 2010. — 264 с.

    Див. також

    Примітки
    1. «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 133
    2. ШУМНИЙ В.Ю. Бюро військово-революційних комітетів Донбасу: Спогади. Стр. 124
    3. «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 148
    4. Донецкий областной архив. Ф. Р-1183, оп.2, д.93, л.3.
    5. http://ukrssr.com/doneck/okupatsiya-donetskoy-oblasti
    6. Літопис Революціі 5-6,1927 год. стр 130—162, статья Т.Харечко.
    7. Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 200
    8. ПРОКОФЬЕВА Л. Т. Не смолкнет слава: Ист. краев. очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.). — Донецк: Донбас, 1978. стр 19
    9. Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 220
    10. Пролетарская революция на Дону. Сб. 2. [Ростов-на-Дону], 1922. Сьо 70
    11. Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.С. 232, 240.
    12. Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник / відповід. ред. І. Ф. Курас. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1987. — С. 75-76.
    13. http://1937god.info/node/66
    14. Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 60.
    15. Борьба за Октябрь на Артемовщине. 1929 г. Острогорский М. стр 264
    16. Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 47
    17. Доклад Донбюро в ЦК РКП (б) о недопустимости местнических тенденций в строительстве советской власти в освобожденных районах. 29 января 1919.
    18. Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957. Стр 410
    19. Донецкий областной архив. Ф. Р-1183, оп.2, д.93, л.3.
    20. Ю.Федоровский Юбилей Донецкой губернии прошел незамеченным // Донецкий кряж №10. 11.03.1994.
    21. Літопис Революціі 5-6,1927 год. Стр.148
    22. https://yadocent.livejournal.com/986470.html
    23. Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. Стр 264
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.