Центральні торгові лазні
Центральні торгові лазні — громадські лазні, пам'ятка архітектури кінця 19 століття на вул. Малій Житомирській у Києві. Були відомі також як «Купецькі лазні» та «Лазні Познякова».
| Центральні торгові лазні | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Учасники Вікізустрічі біля входу до Центральних торгових лазень | ||||
|
50°27′07″ пн. ш. 30°31′16″ сх. д. | ||||
| Статус | діючі | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Київ, вул. Мала Житомирська, 3 | |||
| Тип будівлі | громадські лазні | |||
| Архітектурний стиль | історизм | |||
| Архітектор | Гаврило Позняков | |||
| Будівництво | 1893 — 1894 | |||
| Ідентифікатори й посилання | ||||
  Центральні торгові лазні (Україна) | ||||
 | ||||
Історія
Побудовані у 1893—1894 роках архітектором Гаврилом Петровичем Позняковим. Піч, яка діє донині, побудована в 1895.
Тут купці усіх гільдій відзначали укладання угод. В 1914 Гаврило Петрович подарував лазні муніципальній владі[1], яка володіє будинком досі (споруда є пам'яткою архітектури, і тому не підлягає приватизації). За іншою інформацією в 2004-му перейшла у приватні руки[2].
За радянських часів лазня відносилась до Лисогірського банно-прального комбінату,
Опис
Лазні були обладнані за зразком давньоримських терм: з мармуровими ваннами, лавами, фонтанами і мозаїчною підлогою. Поруч Позняков звів чотириповерховий прибутковий будинок, в якому розмістилися ресторан, перукарня та кілька магазинів[3].
Зараз лазня має велике приміщення з вологою парою та суху фінську сауну, невеликий басейн для пірнання та дві зали зі столами для масажу чи відпочинку.
Цікаві факти
1 березня 2009 в кафе на першому поверсі лазень відбулася зустріч вікіпедистів, на якій на пропозицію Юрія Пероганича було прийнято рішення про доцільність створення ГО «Вікімедіа Україна» — українського відділення Фонду Вікімедіа, розробку проекту статуту організації та вирішення організаційних питань.