Центурія

Центурія (лат. centuria, від centum — сто) — одиниця майново-вікової класифікації громадян у Стародавньому Римі, на основі якої комплектувалося римське військо.

Введена царем Сервієм Тулієм (VI століття до н.е.). Всі громадяни були розділені на 5 майнових розрядів, що виставляли певну кількість центурій і мали відповідну кількість голосів у центуріатних комісіях.

В епоху Імперії центурія зберігала значення військового підрозділу, бувши частиною когорти у складі легіона. Центурія складалася приблизно із ста (зазвичай — 80) воїнів і підкорялася центуріону. Центуріон вибирався з досвідчених солдатів або призначався полководцем. Звання центуріона приблизно відповідає капітанові, але за соціальним становищем центуріони належали до солдатів.