Церква Іоанна Богослова та дзвіниця (Синів)

Дерев'яна церква Іоанна Богослова — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури місцевого значення, у селі Синів. Парафія належить до Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Церква Іоанна Богослова
Церква Іоанна Богослова
50.62022° пн. ш. 26.74365° сх. д. / 50.62022; 26.74365
Тип споруди християнська церква
Сучасний статус Пам'ятка архітектури місцевого значення — А-місц., 69-Рв/1, 69-Рв/2
Розташування  Україна, Синів, Рівненська область
Кінець будівництва 1595 р.
Належність Українська православна церква (Московський патріархат)
Стан діючий
Адреса с. Синів, Гощанський район, Рівненська область, Україна, 35426
Церква Іоанна Богослова та дзвіниця (Синів) (Україна)
Церква Іоанна Богослова та дзвіниця (Синів) (Рівненська область)

Історія

Церква ремонтувалася в 1857 р.,[1] в 1875 р. встановлено нову баню, замінено ґонтову покрівлю на залізну і вся церква пофарбована в зелений колір.[2]

Архітектура

Церква дерев'яна тризрубна, одноверха з рівновисокими зрубами. Бабинець та нава на прямокутному планах, наближених до квадрата, вівтарна частина шестикутної в плані форми. З західної сторони до входу прибудований доволі просторий притвор з двома дверима.

Обабіч абсиди прибудовані ризниці та паламарні. По периметру основних зрубів під карнизом влаштований декоративний фриз з ромбовидними накладками, що нагадує класицистичний ордерний антаблемент. Стіни обшиті вертикальними дошками з нащільниками і характерними викружками угорі. Центральний зруб з обох горішніх сторін завершується великим трикутним фронтоном.

Над навою влаштований потужний двоярусний восьмерик, верхня частина якого, як припускається, була надбудована пізніше. Восьмигранна, півсферична баня у вигляді восьмигранного півсферичного купола з невеликим перехватом і фігурною маківкою на завершенні. По головних осях бані  вбудовані чотири декоративних люкарни. Дах бабинця двосхилий, абсиди — п'ятисхилий.

На південний захід від церкви знаходиться дзвіниця, дата будівництва невідома. Покрита залізом у 1882 році і тоді ж пофарбована в зелений колір. Характерний приклад «восьмерика на четверику». Верхній ярус відділений від нижнього розвинутим карнизом. Зовнішні стіни обшиті вертикальними дошками з нащільниками. Колористика в 2016 р. — синьо-біло-жовта.[3][4][5]

Література
  1. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 550—552
  2. Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. — Житомир, 1914. — C. 359
  3. Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 гг. Ч. 1—2. — Житомир, 1892. — C. 537
  4. Рычков П. А. Дорогами южной Ровенщины: от Корца до Пляшевой. — М., 1989. — C. 37 
  5. Завада В.Т. До проблеми історико-типологічної атрибуції волинських дерев'яних храмів ХVІ-ХVІІ ст. // Архітектурна спадщина Волині. Вип. 4. — Рівне, 2014. — С. 12-21. — C. 12 — 14

Галерея

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.