Церква Іоанна Предтечі (Таганрог)

Необхідність зведення в цьому місці православного храму була пов'язана з промисловим освоєнням північної частини таганрозького мису, яке розпочалося у другій половині XIX століття. Будівництво спочатку шкіряного, а згодом, до кінця 1890-х років, зведення бельгійцями металургійного і котельного заводів, призвело до швидкого зростання населення у передмістях Таганрогу Новоселівка, Скарамангівка[2] та Касперівка[3]. Оскільки в цьому великому районі не було жодного храму, в 1901 році Катеринославська духовна консисторія поставила питання про необхідність влаштування в цих місцях парафіяльної церкви. Ця ідея знайшла підтримку і у власників розташованих там підприємств. У листопаді 1901 року відбулися збори близько 400 жителів Скарамангівки, Касперівки, Новоселівки, робочих металургійного, котельного та шкіряних заводів для обговорення пропозиції Катеринославської духовної консисторії. Збори ухвалили:

... просити панів Скараманга прикласти до їх присуду план ділянки землі, що жертвується ними на будівництво будівлі церкви і причтових будинків, а вони, зі свого боку, зобов'язуються одночасно зі зведенням храму побудувати будинки для причту. [4]

Церкву вирішили присвятити пророку Іоанну Предтечі, з престольним святом 7 січня (за старим стилем, за новим — 20 січня) в день Собору Іоанна Предтечі. Було прийнято рішення звести храм у центрі селища Скарамангівка. На зборах обрали комісію на чолі з поліцмейстером та членами — головнокеруючими справами металургійного заводу.[5]

Проект храму був розроблений місцевим архітектором Гущиним С.І.. Згідно цього проекту та кошторисів вартість будівництва (крім вартості іконостасу, жертовників, престолу і криласів.) складала 14 тисяч карбованців. На будівництво храму було пожертвувано більш ніж 7 тисяч карбованців. Були також пожертви у вигляді листового заліза (від правління металургійного заводу), каменів для фундаменту та 200 тисяч цеглин (від пані Скараманги).

Церква була закладена 14 травня 1903 року у перетину вулиці Амвросіївської та 2-го Шкіряного провулку. У місці закладки фундаменту встановили мідну дощечку з написом:

В ім'я Отця, Сина і Святого духа. Заснувався цей храм на честь славного святого Предтечі Хрестителя Господнього Іоанна. В літо від створення світу 7411 від різдва Христового 1903 при благочестивому найяснішому государю імператору Миколі Другому, при святительстві єпископа Катеринославського і Таганрозького Симона.[4]

Будівництво церкви було завершене у 1904 році. У неділю, 10 вересня 1914 року, були встановлені церковні дзвони. Середній з них важив 35 пудів, малі — 16, 13, 3, 1 та ½ пуда. Найбільший дзвін вагою 105 пудів підняли на дзвіницю 13 вересня. В кінці року, 21 листопада, відбулося перенесення хресним ходом Почаївської ікони Божої Матері, яка тимчасово зберігалася в каплиці біля залізничного вокзалу.

В перші роки існування нової церкви в неї не було свого причту. Богослужіння і обряди у новозбудованій церкві тимчасово виконували священики з інших церков. У 1907 році настоятелем храму призначили священика Михайла Гнутовского, який який жив при церкві і прослужив у цьому храмі до Жовтневого перевороту 1917 року.

У 1911 році кілька служб в церкві провів священик Петро Кравченко, який не користувався повагою парафіян. Після встановлення радянської влади він повернувся, але прихожани не змінили свого ставлення до цього священника і у 1923 році відбулись загальні збори, які ухвалили рішення прибрати з приходу о. Петра Кравченка.

В останні роки існування храму богослужіння проводили настоятель Березський Василь Петрович (1860 року народження, освіта — Санкт-Петербурзька духовна академія), священник протоієрей Фомін Грігорій Тимофійович (1868 року народження, освіта — Харківська духовна семінарія), псаломщик Сахновський Олександр Іванович (1884 року народження, освіта — три класи Маріупольського духовного училища).

За часів радянської влади церкву Іоанна Предтеча спіткала така ж сумна доля, як і переважну більшість релігійних споруд у Радянському Союзі. Зберігшись під час громадянської війни, храм не пережив нової хвилі антирелігійної боротьби кінця 20-х — початку 30-х років ХХ сторіччя.

25 вересня 1929 року в резолюції, прийнятій на зборах робітників шкіряного заводу та опублікованій у місцевій газеті «Червоний прапор» було записано: «Просити окружну раду безбожників поставити питання на робочих зборах шкірзаводів і робочих металургії про закриття церкви на Скарамангівці. На одинадцятому році революції робочі району повинні звільнятися від розсадників мракобісся».

Через місяць президія міськради у зв'язку з «безгосподарним ставленням групи віруючих до переданим їм у користування культової будівлі і майна», що виражалося в недостатньому ремонті, прийняла постанову: договір розірвати, і, «зважаючи на наявність у робочому селищі Скарамангівка гострої потреби в будівлях, які можна було б пристосувати під навчальні заклади, а також, базуючись на вираженому бажанні робітників, які становлять основний контингент населення Скарамангівки, про передачу церкви під школу», Іоанно-Предтеченську церкву закрити, культове майно передати найближчим релігійним групам, а будівлю церкви передати Донському відділу народної освіти під школу 2-го ступеня[6]. 11 грудня того ж року Донський окружний виконавчий комітет затвердив рішення міськради та звернувся за відповідним дозволом до Північно-Кавказького крайового виконавчого комітету[6]. Вже 19 грудня окружний адміністративний відділ запропонував підтримати рішення місцевих органів радянської влади[6].

Але парафіяни намагалися боротися за свою церкву. Під проханням про збереження храму було зібрано близько 700 підписів віруючих. Прохання дійшло аж до Всеросійського центрального виконавчого комітету, який у 1930 році вирішив:

Клопотання віруючих відхилити, зазначену церкву ліквідувати. [7]

11 листопада 1931 року владою було винесено остаточне рішення церкву Іоанна Предтечі закрити, колишнє церковне майно вилучити, а приміщення використовувати під «клуб-кіно». Згодом будівля буда остаточно розібрана.

В даний час на території, де розміщувався храм, знаходяться будівлі ЗМОПу (рос. ОМОН) Росгвардії[8].

• Киричек М. С. «Святые купола Таганрога». — Таганрог: ИП Стадников, 2008. — С. 39-43. — ISBN 978-5-9901455-1-1.
• Гаврюшкин О. П. «Отблески золотых куполов. История таганрогских церквей и захоронений христианского кладбища»  (рос.) — Таганрог: 1999. — ISBN 5-87612-016-2 — с. 75-77
• Див.: Л. В. Табунщикова, А. В. Шадрина «Закрытие церквей и молитвенных зданий Донской области в 1920–1930-е годы. Сборник документов» (рос.) Ростов-на-Дону: вид. Південного наукового центру РАН, 2013
• Орлов Г. Н. «Памятники архитектуры, истории и культуры Таганрога на старых открытках и фотографиях» / Орлов Г. Н., Найговзин Л. И., Цымбал А. А. (рос.) — Таганрог: «Лукоморье», 2004. — с.40

• Таганрогский Иоанно-Предтеченский храм(рос.) — сторінка відкритої православної енциклопедії «Древо» — процитовано 15.11.2019