Почаївська ікона Божої Матері

Ікона написана олійними фарбами у строго візантійському стилі на простій дошці з липи, підбитій знизу (щоб не гнулась) двома дубовими перекладинами. Відображає матір Божу в пояс з Богодитиною на правій руці. Зверху на іконі монограма — «Марія Діва»; з правого боку Спасителя — монограма «Ісус Христос». Також на іконі на клеймах зображені святі: пророк Ілія, мученик Міна, першомученик Стефан, преподобний Авраамій. Знизу — святі жінки: Параскева, Катерина, Ірина-діва.

На списках ікони часто внизу ікони зображується відбиток стопи на скелі, оповитій хмарами — як пам'ять про переказ про явлення Божої Матері на горі Почаївській, де залишився слід її ноги.

Інколи Марію і Ісуса зображають у «первинному» вигляді, тобто без корон; або ж корона присутня лише у Пресвятої Діви.

Дуже рідко зустрічаються списки Богоматері Почаївської — «ліворучиці».

1866 року для чудотворної ікони виготовлена риза з двох фунтів чистого 82-ї проби золота і 20 золотників. Для прикрас використано дорогоцінне каміння.

Католицька ікона Почаївської Божої Матері. Друга половина ХVIIІ ст. З колекції Музею української домашньої ікони в «Замку Радомисль»

Походження ікони не з'ясоване. Ікона написана давнім візантійським письмом, відтак могла бути створена або у Візантії, або в Болгарії.

1597 року монастирю її подарувала заможна вдова луцького земського судді Анна Гойська, що володіла Почаєвом у другій половині XVI століття. Вважається, що 1559 року цю ікону Анні подарував грецький митрополит Неофіт (згодом — константинопольський патріарх) на знак вдячності за сердечний прийом у Почаєві, через який він проїздив, повертаючись із Московії. Відтоді образ став святинею дому Гойської.

Між періодами життя постатей, зображених на іконі, відстань у кілька сотень років. На цій підставі вчені вважають, що оригінал міг бути сімейною іконою митрополита Неофіта, його родовою реліквією.

Переказ повідомляє, що благочестива Анна просила Пресвяту Діву про зцілення сліпого від народження брата Пилипа, сталося диво — він прозрів. Після такого чуда Гойська з хресним ходом переносить її на Почаївську гору для загального поклоніння, щедро наділяє монастир луками, родючими землями.

Гравюра 1780 р. Теодора Стрільбицького

Однак 1623 р.[1] небіж^{[джерело?]} (за іншими даними — онук^{[джерело?]}) А. Гойської, каштелян белзький Анджей Фірлей (пізніше — сандомирський воєвода, учасник облоги Збаража), за віросповіданням — кальвініст, порушив її заповіт, забравши ікону з монастиря. Проте 1644 року повернув її назад — якщо вірити переказові, за порадою ігумена Іова Заліза (1551—1651), аби врятувати свою дружину від психічного розладу. Насправді ігумен просто склав скаргу до Коронного трибуналу в Любліні (Люблінського трибуналу), котрий по роках судової тяганини 1643 року виніс вирок на користь преподобного Іова і зобов'язав каштеляна повернути ікону.

«Богоматері Почаївській» приписують захист монастиря від татарського нападу, який стався на початку серпня 1675 р. Річ у тому, що монастир був погано укріплений, але попри те напад вдалося відбити.

З 1713 по 1832 рр. Почаївський монастир належав унійному ордену василіян. За цей період монастирські хроніки залишили записи про 539 випадків зцілення, приписуваних іконі Пресвятої Богородиці Почаївської. 1773 року Папа римський Климент XIV на прохання канівського старости, Миколи Василя Потоцького (який, до речі перейшов з римо-католицького обряду на унійний, симпатизував українському козацтву, надав значні кошти для перебудови Почаївського монастиря) прислав для ікони дві корони з чистого золота: одну для Діви Марії, іншу для маленького Ісуса. Обряд коронування провів луцький унійний єпископ Сильвестр Рудницький.

З того часу більшість списків (копій) цієї ікони, як православних, так і католицьких, пишуться з коронами.

28 січня 2014 року, під час Революції гідності архієреї та ченці Української Православної Церкви разом з Почаївською та іншими чудотворними іконами Божої Матері облетіли за 7 годин Україну з молитвою про мир в Україні[2].

Образ Почаївської Божої Матері, яка вважається небесною покровителькою Волині, був дуже популярний по всій Україні. Її залюбки зображали на сімейних іконостасах від Полтавщини до Прикарпаття. Шанується ця ікона в країнах, де православ'я є домінуючою конфесією — у Росії, Сербії, Болгарії та ін.

Деякі дослідники стверджують, що наявна в Успенському соборі ікона не є власне оригінальною (при покиданні стін обителі з собою взяли монахи-василіяни), дарована якимсь з російських царів, як і теперішній іконостас.

До ікони Божої Матері Почаївської звертаються за зціленням від сліпоти, застарілих хвороб, також за визволенням полонених.

Дні вшанування ікони у православних і греко-католиків: 12 квітня, 5 серпня і 21 вересня, у римо-католиків — 30 березня.

• Шподарунок Н. Божої Матері Почаївської ікона // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 155. — ISBN 966-528-197-6.

• Інна Червінчук про Почаїв
• Почаївська ікона Божої Матері (рос.)
• Офіційний сайт історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».