Церква Святого Василія (Угільня)

Дерев'яну церкву із дзвіницею збудували 1781 року[1][2] та присвятили святому Василію Великому[3][4]. За деякими даними, цю церкву 1781 року перенесли з іншого місця, а перша документальна згадка про неї датована 1578 роком[5].

Церква в Угільні була дочірньою церкві Стрітення Господнього в селі Дідушичі та підпорядковувалася Болехівському деканату Львівської архієпархії греко-католицької церкви. При церкві діяли читальня «Просвіти», відділення товариства «Сокіл» та однокласна[6], пізніше — п'ятикласна[7], після 1924 року — двокласна[4][3] школа. Парафія церкви в 1909 році нараховувала 727 особи[6], у 1914 році — 690 осіб[7], у 1933 році — 702 особи[3]. У 1930 році церкву відремонтували[8].

За радянської влади, у 1961—1989 роках церква не діяла, лише проводилися недільні служби[5]. У 1989 році богослужіння в церкві відновили, саму церковну будівлю відремонтували[5]. У 2002 році неподалік від старої церкви почали будувати новий, мурований храм за проектом архітектора Євстахія Федоришина, уродженця Угільні[5].

19 квітня 2009 року, на Великдень, стара дерев'яна церква згоріла вщент[9], дзвіницю пожежникам вдалося врятувати[10]. Офіційною причиною пожежі назвали коротке замикання електромережі[9][5], за свідченням мешканців села проблеми із електропроводкою в церкві спостерігалися вже давно[10]. На місці згорілої церкви парафіяни звели невелику каплицю для богослужінь та продовжили будівництво нової церкви, яке завершили наприкінці 2017 року[5]. 14 січня 2018 року в селі освятили новозбудовану церкву святого Василія[5].

Пожежа, яка знищила історичну дерев'яну церкву в Угільні, спонукала депутатів Львівської обласної ради виділити кошти на протипожежні заходи для дерев'яних церков області[11].

Стара дерев'яна церква святого Василія була тризрубною, одноверхою, орієнтованою вівтарем на північний схід. Нава завершена низьким світловим восьмериком, вкритим шатровим дахом із цибулястою маківкою. Бабинець видовжений, до вівтаря з північного заходу прибудована захристія. Бабинець і вівтарна частина вкриті двосхилими дахами, увінчаними маківками, подібними за формою до маківки нави. Стіни шальовані вертикально дошками, вікна невеликі. Будівлю церкви оточувало піддашшя. Біля церкви стояла дерев'яна двоярусна, квадратна у плані дзвіниця, вкрита пірамідальним дахом[8].

• Михайло Драган. Українські деревляні церкви. Частина перша — текст. — Л., 1937.
• Памятники истории и культуры Украинской ССР (каталог-справочник) / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — К. : Наукова думка, 1987. — 735 с. — 13500 прим.