Церква Стрітення Господнього (Плотича)

У документах 1496 року село згадується під назвою Велика Плотича. У ньому було три церкви. В ході історичних подій село було зруйноване. З XVII століття знову з'являються згадки про населений пункт, зокрема, про будівництво нового храму Різдва Пресвятої Богородиці.

У XVIII столітті парафія і храм перейшли до Греко-католицької церкви. З 1946 до 1962 року та з 1987 до 1990 року парафія і храм належали до РПЦ. У 1962—1987 роках віруючі самовільно відкривали храм та проводили в ньому спільні молитви та служили молебні.

Парафія і храм в лоні УГКЦ з 1990 року.

З приходом о. Богдана Зінченка постало питання про будівництво нової церкви. Зважаючи на похилий вік споруди, її аварійний стан та замалі розміри, громада прийняла рішення будувати новий храм.

28 лютого 1995 року після завершення архиєрейського богослужіння, яке очолив єпископ-ординарій Михаїл Колтун з духовенством, було закладено і освячено наріжний камінь церкви Стрітення Господнього. На час будівництва храму богослужіння проводилися в старенькій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Жертводавцями були парафіяни села і житель СІЛА Володимир Козицький.

21 вересня 2008 року новозбудований храм Стрітення Господнього освятив владика Василій Семенюк у співслужінні священників з різних деканатів.

Сьогодні храм Різдва Пресвятої Богородиці недіючий. Парафіяни і надалі дбайливо опікуються його станом.

Діють припарафіяльні: Марійська і Вівтарна дружини, спільнота «Матері в молитві», братство Матері Божої Неустанної Помочі.

На території парафії є фігура Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

• о. Іван Борисюк (1990—1994),
• о. Михайло Вересюк (1990—1994),
• о. Богдан Зінченко (з лютого 1994).

• Парафія с. Плотича. Церква Стрітення Господнього // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проекту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 308. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.