Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів, Боднарівка)

Парафія заснована в 1996 році й певний час існувала без власного приміщення для богослужінь. Згодом громада була офіційно зареєстрована і споруджено невелику церкву-каплицю[lower-alpha 1]. Згідно інформації, поданій в числі № 6 журналу «Патріархат» за 2013 рік, що ще у 1972 році він дав обітницю стати священиком у випадку одужання від онкологічної хвороби. Після виникнення парафії її священики почали здійснювати опіку над хворими, розташованого на сусідній вулиці Гашека, Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, а розташування храму, за збігом обставин, пов'язане із одужанням самого Мирослава Солтиса. В архітектурному конкурсі на краще об'ємно-просторове вирішення храму, переміг проєкт старшого викладача кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», архітектора Миколи Обідняка, як являв собою модерне переосмислення традиційних мотивів прикарпатської архітектури, з переважанням прямокутної геометрії. Проте, згодом, до реалізації було прийнято проєкт Василя Князика, в якому домінували овальні та циркульні форми. Храм був переосмислений у симвоціці Ковчегу, та мав отримати велику вертикальну домінанту, яка досягала б висоти сусідніх 9-ти поверхових будинків.[1] Фундамент храму було закладено у 2003 році. До 2007 року були зведені стіни. З огляду на технічну складність, коштовність та естетичну сумнівність попереднього варіанту, від нього, врешті відмовились, а остаточний проект варіант, із широким куполом, був розроблений В. Фамуляком.[1] У 2010 році завершено спорудження даху, а у 2012 року встановлено центральний купол храму.[2] 23 листопада 2014 року, за участі митрополита Ігора Возьняка, відбулось освячення престолу та відслужена перша Літургія.[3]

Об'ємно-просторове вирішення храму характерне цілісним об'ємом, над яким домінує єдиний і головний купол великого діаметру. Це пов'язує образ церкви з традицією Нового християнського Риму — Константинополя — історичного центру східного християнства. Примикання стін і покриття храму виконано у вигляді динамічно зростання арочних склепінь у напрямку купола, що надає споруді більшої стрункості та центричності.

Онтологія образу пов'язана з метафорою Ковчега як простору порятунку та спасіння[4], яка проглядається також і у вирішенні інтер'єру, значна частина якого — у вигляді дерев'яного дощатого обличкування. Основний об'єм являє собою криволінійну ступінчату структуру, яка опускається в напрямках входу та вівтаря. Утворені таким чином заломи та гнуті дуги надають споруді індивідуальних рис, не пов'язаних з жодними канонічними та традиціоналістськими стереотипами.[1] Фасади будівлі оздоблені медальйонами, в яких розміщено відтворення кількох чудотворних образів Богородиці.

• 1996—2014 роки — о. Мирослав Солтис;
• від 2014 року — о. Роман Стефанів.