Цехновіцер Марко Мойсейович
Марко Мойсе́йович Цехнові́цер (1890—1945), мікробіолог родом з м. Старий Оскіл на Курщині, дійсний член Академії Мед. Наук СССР (з 1944).
| Цехновіцер Марко Мойсейович | |
|---|---|
| Народився |
1890 Старий Оскол, Курська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1945 Москва, СРСР |
| Діяльність | мікробіолог |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Посада | керівник Харківського Бактеріологічного Інституту |
| Ступінь | академік АМН СРСР |
| Відомий завдяки: | вакцинації «БЦЖ» в СРСР |
Народився в сім'ї лікаря.
У 1913 році закінчив природничий факультет Харківського університету та вступив на його медичний факультет. який закінчив у 1915 році
Захистив кандидатську дисертацію на тему про імунітет (під керівництвом проф. Н. Ф. Білоусова).
Ще в роки студентства почав працювати бактериологом в Українському бактеріологічному інституті ім. І. І. Мечникова. Одночасно з цим з 1918 р почав працювати асистентом професора С. В. Коршуна на кафедрі гігієни Першого Харківського медінституту.
У 1924 р. захистив докторську дисертацію на тему «Проблема парціальних антигенів за Дейке-Муха».
У 1925 р був обраний доцентом медичного факультету Харківського університету, а в 1930 р. — професором кафедри бактеріології і епідеміології Харківського інституту удосконалення лікарів.
У 1925—1930 рр. працював за кордоном в бактеріологічних інститутах Парижа, Берліна, Відня, Рима, Генуї, Неаполя, Копенгагена тощо.
У 1935 р. був обраний професором кафедри мікробіології Першого Харківського медичного інституту, завідував одночасно цією кафедрою і кафедрою мікробіології в Інституті удосконалення лікарів.
З початком німецько-радянської війни був евакуйований до Сталінграду разом з Українським бактеріологічним інститутом ім. І. І. Мечникова.
У 1942 р. перевівся до Москви для роботи в Центральному державному науково-контрольному інституті ім. Л. А. Тарасевича. У роки війни працював над питаннями ранових і особливо небезпечних інфекцій.
Нагороджений орденом Леніна і удостоєний звання Заслуженого діяча науки УРСР.
Обставини смерті невідомі.
Наукова діяльність
Автор 75 наукових праць, головним чином у галузі мікробіології та імунології туберкульозу, дитячих хвороб, а також алерґії, хіміотерапії тощо.
Був організатором першого в СРСР виробництва туберкуліну.
Разом з Борисом Яхнисом вивчав профілактичну вакцинацію «БЦЖ», був одним із піонерів її застосування в СРСР і організатором виробництва цієї вакцини в Україні. Був доповідачем з питань туберкульозу в Гігієнічній комісії Ліги націй (1927 г.).
Очолюючи кафедри мікробіології в Інституті удосконалення лікарів і в 1-му Харківському медичному інституті впродовж багатьох років, вчений підготував велику кількість лікарів-мікробіологів, епідеміологів, бактеріологів.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Академик Цехновицер М. М. Основные вехи жизни и научной деятельности (К 125- летию со дня рождения) / Волянский Ю. Л., Моисеенко Т. Н., Волянская Н. П.