Цибуленко Євген Миколайович

Євген Миколайович Цибуле́нко (*21 жовтня, 1972, Сімферополь) — естонський професор права і публіцист українського походження. Голова Українського Земляцтва Естонії.[2]

Цибуленко Євген Миколайович
Народився 21 жовтня 1972(1972-10-21)[1] (49 років)
Сімферополь, СРСР
Країна  СРСР
 Естонія
Діяльність дипломат, юридичний навчальний заклад
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Заклад Талліннський технічний університет
Посада посол
Батько Цибуленко Микола Васильович

Життєпис

Професор Цибуленко закінчив Інститут Міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (1996 р.), де пізніше захистив дисертацію (2000 р.). Виконував пост-докторські дослідження в Міжнародному інституті прав людини університету De Paul в Чикаго (2002 р.).

Працював у Міжнародному комітеті Червоного Хреста та Київському міжнародному університеті.

Завідувач кафедрою міжнародного й порівняльного права Талліннської школи права Талліннського технічного університету (Естонія)[3] (2003-2010), науковий співробітник (2010). Засновник і перший директор університетського центру з прав людини (2007-2014). Старший ментор-відвідувач (Visiting Senior Mentor) в Балтійському Коледжі Оборони (Baltic Defense College)[4].

У грудні 2009 року за поданням міністра освіти і науки Тиніса Лукаса Цибуленку було надано громадянство Естонії за особливі заслуги. За цією статтею громадянство ЕР може надаватися не більше, ніж 10-ти особам на рік[5].

У 2014 році вступив до ініціативної групи зі створення нової правої партії - "Вільна партія Естонії". Балотується за списком Вільної партії у виборчому окрузі №7 (Іда-Вірумаа) на виборах у Рійгікогу (Парламент Естонії) в 2015 році.[6]

У 2018 році увійшов до списку з 20 політичних і громадських діячів Естонії, що мають "русофобські настрої", яким РФ заборонила в'їзд на свою територію. Даний крок Москви став відповіддю на встановлену Естонією заборону на в'їзд у країну 49 громадянам Росії зі списку Магнітського.[7]

Науковий доробок і кар'єра

Автор понад 40-ка наукових книг і статей та понад 200-т публіцистичних статей, коментарів та інтерв'ю[8]. Брав участь у розробці ряду Українських законів. Експерт Міжнародного комітету Червоного Хреста, Естонського Червоного Хреста, Естонської комісії з питань інтеграції, Європейської комісії та ОБСЄ.

Публіцистика і громадська діяльність

  • Цибуленко в російсько-грузинському конфлікті підтримує позицію грузинської влади, називаючи Росію агресором і вимагаючи негайного виведення російських військ із зони конфлікту.
  • Прибічник визнання комуністичної ідеології — злочинною.
  • Є прихильником визнання Голодомору українців 1932-33 років — Геноцидом, а так-ж визнання Геноциду вірмен 1915 року.
  • Виступає за героїзацію українського національно-визвольного руху, включаючи ОУН-УПА.
  • Активно критикує політику президента Януковича і його команди.
  • Підписувач багатьох відкритих листів і звернень російської опозиції, в тому числі в квітні 2010 р. підписав звернення «Путін має піти».
  • У внутрішній естонської політиці дотримується правих поглядів і часто критикує політику центристської партії.
  • Ввів в обіг популярний інтернет-мем "9 травня - день перемоги Колими над Бухенвальдом"[9][10]

Статті та інтерв'ю Цибуленка викликають широкий резонанс і неоднозначну реакцію. Матеріали Цибуленка виходили українською, російською, естонською, англійською, фінською, латиською, литовською, французькою, польською, грузинською, арабською та сербською мовами в 15 країнах світу[11].

Сам Цибуленко звинувачення в русофобії категорично відкидає[12]:

...чтобы раз и навсегда закрыть этот вопрос, официально заявляю, что никогда русофобом не являлся и быть таковым не собираюсь. Да, я: 1. путинофоб; 2. коммунизмофоб; 3. великорусскошовинизмофоб; 4. российского империализмафоб. НО, все это никакого отношения к русофобии не имеет. Если для кого-то Россия и Путин (или далее по списку) синонимы, то примите мои соболезнования...

У 2011 році переклав українською мовою вірш Юрія Нестеренка «Саме я розстріляв Че Гевару»[13].

Примітки

Відео

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.