Цибуленко Микола Васильович

Мико́ла Васи́льович Цибуле́нко (1942, Веприк —†1998) — український військовик, один із організаторів створення збройних сил незалежної України, генерал-майор[1][2][3].

Цибуленко Микола Васильович
Народився	17 грудня 1942(1942-12-17) Фастівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	1998 Київ, Україна
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Військове звання	генерал
Діти	Цибуленко Євген Миколайович

Народився в селі Веприк Фастівського району Київської області. Закінчив Кавказьке Суворовське училище зі срібною медаллю, Ленінградське вище військово-командне училище, Військову академію ім. Фрунзе, Академію Збройних Сил України. Кандидат військових наук, доцент. В 1992 році обраний членом-кореспондентом Інженерної академії України за фахом комунікації.

Проходив військову службу на командних посадах у різних округах Радянського Союзу та за його кордонами.

Зробив великій внесок у становлення та розбудову армії незалежної України, особливо в Криму[4][5]. Активний учасник Спілки офіцерів України. Організатор і перший начальник Одеського інституту Сухопутних військ. Перший начальник Управління зовнішніх зв'язків Генерального штабу України.

Учасник бойових дій. Нагороджений орденами й медалями як Радянського Союзу, так і багатьох іноземних держав. Відзначений Ювілейним Хрестом спілки колишніх українських вояків у Канаді, нагороджений Хрестом спілки офіцерів України за патріотизм і відданість Українській державі (посмертно).

20-й з'їзд Спілки Офіцерів України прийняв звернення до Міністра оборони України "стосовно увічнення пам’яті генерала Миколи Цибуленка, організатора Збройних Сил України, першого начальника Одеського інституту сухопутних військ"[6].