Чан Нян Тонг

Чан Нян Тонг (11 листопада 1258 —16 грудня 1308) — 3-й імператор Дайв'єту з династії Чан у 1278—1293 роках. Був одним з трьох організаторів опору монгольським вторгненням у 1284—1285 і 1287—1288 роках. Також сприяв розвитку літератури, поширення в'єтнамської письменості, особисто складав вірші. Уславився як буддистськийфілософ.

Чан Нян Тонг
Народився 11 листопада 1258(1258-11-11)[1]
Ханой, В'єтнам
Помер 1308[1]
Ханойська цитадель, Ханой, В'єтнам
Поховання Ханойська цитадель
Країна  В'єтнам
Діяльність поет, письменник, Бгікшу
Знання мов в'єтнамська[1]
Посада імператор
Конфесія буддизм
Рід Династія Чан
Батько Чан Тхань Тонг[2]
Мати Thiên Cảm Hoàng hậud
У шлюбі з Bao Thanhd і Tuyên Từd
Діти Huyen Trand, Trần Anh Tôngd, Trần Quốc Chẩnd і Chen Ritaod[2]

Життєпис

Молоді роки

Старший син імператора Чан Тхань Тонга та Тхієн Чам. Народився 1258 року, отрмиавши ім'я Кхам. У грудні 1274 року отрмиав титул спадкоємця тону. Того ж року розпочав освіту під орудою мандарина Ле Пху Чана. 1278 року його батько передав владу Кхаму. що прийняв ім'я Нян Тонга. В той же час фактичну владу зберігав Чан Тхань Тонг як імператор-наставник.

Панування

У 1278—1279 роках юаньські війська розташувалися близько кордонів Дайв'єта. Чан Нян Тонг був викликаний до двору Хубілая, але відправив замість себе свого дядька Чан Ді Ая як посла. У 1281 році юаньський імператор вирішив посадити Чан Ді Ая на трон, але невелике військо останнього було переможене дайв'єтськими військами.

Сприяв появі в'єтнамської писемності —— тии-ному. 1282 року за наказом Чан Нян Тонга начальник Палати правосуддя Нгуєн Тхюйєн написав тии-номом віршоване закляття проти крокодилів, що з'явилися в гирлі річки Ло.

1284 року юаньський полководець Туган зажадав від Чан Нян Тонга, пропустити монгольські війська через Дайв'єт до Чампи. Післядеяких коливань імператор відмовився підкоритися. 1285 року незважаючи на спроти монголи захопили столицю Дайв'єту — Тханглонг. Чан Нян Тонг разом з батьком наказаввійська відступати, також перемістивши двір у гірську місцевість. Зрештою дві монгольські армії, що спробували знищити дайв'єтські війська зазнали поразки. 1289 року з імперією Юань було укладено мирний договір, за яким було визнано номінальний, формальний сюзеренітет Хубілая над Дав'єтом за фактичної незалежності.

1285 року вдалося не допустити нового монгольського вторгнення до держави, завдавши поразки флоту Юань. 1287 року почалося третє монгольське вторгнення. Чан Нян Тонг знову наказав населеннюй військам залишити північні повіти, укладнюючи постачання монголів харчами. Поразка у морській битві 1288 року змусила загарбників відступити.

1290 року після смерті батька став одноосібним володарем. Імператор наказав пом'якшити оподаткування, відкласти військову кампанію проти племенного союзу Айлао.

Останні роки

1293 року передав владу синові Чан Ань Тонгу, взявши титул імператора-наставника, зберігши фактичну владу в державі. 1295 року став буддистським ченцем. 1299 ркоу оселився на горі Єнти (в сучасній провінції Куангнінь), де поклявся дотримуватися 10 аскетичних практик. Заснував школу дзен Чунлам Єнти (суто в'єтнамську секту буддизму). Згодом заснував монастир, навчаючи буддійським принципам. Часто мандрував країною.

У 1301 році відвідав Чампу, де прожив 9 місяців при дворі раджа-ді-раджи Сімхавармана III. 1306 року влаштував шлюб своєї доньки з останнім в обмін на провінції Вуяр і Улік (в'єтнаською — Чау О і Чау Лі). Помер 1308 року.

Творчість

Був відомим поетом (збірки «Книга поетичних печаток Великого моря духмяної води», «Збірка Чан Нян Тонга») і буддистським письменником (праці «Неприємності сангхи», «Промова в кам'яному будинку»). Зусього доробку натепер збереглося лише 32 вірші. Його поезія має характер плавного поєднання емоцій і почуттів, сповненна філософським світоглядом, оптимістичний дух, любовю до життя, волелюбністю. В його вірші «Радість реального життя» це особливо відбилося буддистські погляди.

Зазнав впливу доасизму, деякі ідеї якого намагався поєднати з буддизмом зі значним нахилом у патриотизм. При цьому Основними принципами його філософії є те, що шлях буддизму звільняє, кожна людина повинна мати розуміння та співчуття до наколишніх. Його школа Чунлам Єнти (Тхиен Чук Лам) поєднала ідеї послідовників Тао Дуан, У Яньтун і Вінтаручі. Вона носила сильно виражений суспільний характер. Вперше в історії буддизму у В'єтнамі з'явилася сувора регламентація обов'язків ченців по всій країні. При цьому її монастирі швидко розбагатіли через підтримку з боку імператорів (декілько з них стали буддистськими ченцями) та аристократами.

Девізи правління
  • Тхіу Бо (1278—1285)
  • Чинг Хинг (1238—1295)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. China Biographical Database

Джерела
  • Chapuis, Oscar (1995), A history of Vietnam: from Hong Bang to Tu Duc, Greenwood Publishing Group, ISBN 0-313-29622-7
  • Tai Thu Nguyen (2008), The History of Buddhism in Vietnam, Washington. D.C.: CRVPC
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.