Чарльз Стюарт Парнелл

Чарльз Стюарт Парнелл (англ. Charles Stewart Parnell; народився 27 червня 1846, Авондале (графство Уіклоу) — 6 жовтня 1891, Брайтон) — ірландський політичний діяч, лідер руху за автономію Ірландії (Home Rule) з 1877 по 1890 роки.

Чарльз Стюарт Парнелл
англ. Charles Stewart Parnell
Народився 27 червня 1846(1846-06-27)[1][2][…]
Віклов, Ленстер, Ірландія, Сполучене Королівство
Помер 6 жовтня 1891(1891-10-06)[1][2][…] (45 років)
Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Велика Британія
Поховання
Країна Ірландія
Діяльність політик
Alma mater Коледж Магдалиниd
Знання мов англійська[3]
Посада Член 24-го парламенту Сполученого Королівства, Член 23-го парламенту Сполученого Королівства[4], Член 22-го парламенту Сполученого Королівства[4][5], Член 21-го парламенту Сполученого Королівства[4][6], Член 22-го парламенту Сполученого Королівства[4] і Член 22-го парламенту Сполученого Королівства[4][5]
Партія Irish Parliamentary Partyd і Home Rule Leagued
Батько John Parnelld[7][8]
Мати Delia Tudor Stewart Parnelld[7][8]
Брати, сестри John Howard Parnelld[8], Theodosia Parnelld[8], Anna Catherine Parnelld[8] і Fanny Parnelld[8]
У шлюбі з Katharine O'Shead[8]
Діти Clare O'Shead[7] і Claude Sophie O'Shead[8]

Життєпис

Він народився в сім'ї протестантів англійської земельної шляхти. Його дідусь по матері був видатним[9] командиром військово-морського флоту США. Чарльз Стюарт Парнелл закінчив Коледж Магдалини в Кембриджі і став членом парламенту округу Міт в 1875 році. У 1877 році він став головою руху за автономію Ірландії - цю функцію він перейняв від її засновника — Ісаака Буттсі (1813—1879). Він одразу почав використовувати хитрі засоби політичного тиску в парламенті у Палаті громад, щоб привернути увагу до ірландських проблем. Він затягував промови, ускладнюючи роботу парламенту. Його колеги вважали такі кроки неджентельменськими.[10] З 1878 року він агітував серед фермерів, закликаючи їх деморалізовувати землевласників. З 1879 року був головою Ірландської національної ліги Землі. У жовтні 1881 року його заарештували як підбурювача до повстання, але під час затримання у в'язниці в Кілмайнемі бунти у селах посилилися[11], через що прем’єр-міністр Вільям Еварт Гладстон звільнив його у травні 1882 року.

Сам Парнелл мав великий вплив в Палаті громад; в ірландській партії було 86 депутатів, що зробило їх настільки сильними, що в лютому 1886 року це призвело до перемоги над владою консервативного уряду, який виступав проти ірландської автономії. Вона зробила це шляхом голосування разом з ліберальними опозиціонерами.

У березні 1886 року Гладстон погодився запровадити автономію Ірландії. Парнелл підтримав прем'єр-міністра, але після того, як Джозеф Чемберлен пішов з уряду, їхні плани були зруйновані, а консерватори знову сформували уряд, який залишився при владі навіть після смерті Парнелла. У листопаді 1889 року він виграв позов проти The Times, який публікував сфабриковані листи, згідно з якими Парнелл повинен був підтримувати терористів.[11] У 1890 році він був причетний до справи про розлучення, яка набула розголосу. Капітан О'Шей (колишній гусарський офіцер) розлучився зі своєю дружиною Кетрін, яку називали "Кітті". Вона була коханкою Парнелла з 1881 року і матір'ю його трьох дочок. У червні 1891 року він одружився з нею, але справа спричинила моральний скандал, який закінчив його політичну кар’єру. Він не зміг відновити свій авторитет. Помер у своєму будинку після боротьби з сильним ревматизмом.

Одна з найважливіших постатей Ірландії та Великої Британії у ХІХ ст. Вільям Еварт Гладстон описав його як одного з найбільш значущих людей, яких він коли-небудь зустрічав[12]. Майбутній прем'єр-міністр Герберт Генрі Асквіт заявив, що є однією з трьох найбільших постатей того часу. Лорд Річард Халдан вважав, що він був найкращим політиком Палати громад протягом 150 років.

Примітки

  1. SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Hansard 1803–2005
  5. http://assets.parliament.uk/Journals/HCJ_volume_135.pdf
  6. https://www.britishnewspaperarchive.co.uk/viewer/bl/0001677/18750421/048/0003
  7. Lundy D. R. The Peerage
  8. Kindred Britain
  9. Alan Palmer, Kto jest kim w polityce. Świat od roku 1860, Wydawnictwo Magnum, Warszawa, 1998, przeł. Wiesław Horabik, Tadeusz Szafrański, s. 311
  10. Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. - С.419
  11. Alan Palmer, Kto jest kim w polityce. Świat od roku 1860, Wydawnictwo Magnum, Warszawa, 1998, przeł. Wiesław Horabik, Tadeusz Szafrański, s. 312
  12. Dokładnie, w oryginale, te słowa brzmiały I do not say the ablest man; I say the most remarkable and the most interesting. He was an intellectual phenomenon.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.