Чаун (річка)
Ча́ун[1] (у верхів'ї Мали́й Ча́ун[2]) — річка на півночі Далекого Сходу Росії. Протікає територією Чаунського району Чукотського автономного округу.
| Чаун | |
|---|---|
 | |
| 68°44′ пн. ш. 170°36′ сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 67°33′22″ пн. ш. 171°49′27″ сх. д. |
| Гирло | Чаунська губа |
| • координати | 68°55′15″ пн. ш. 170°38′59″ сх. д. |
| Країни: |
 Росія |
| Регіон | Чукотський автономний округ |
| Довжина | 205 км |
| Площа басейну: | 23 000 км² |
| Притоки: | Паляваамd і Риткучіd |
| Ідентифікатори і посилання | |
| код ДВР Росії | 19020000112119000078183 |
| GeoNames | 2126279 |
 | |
За площею басейну Чаун займає 4-е місце серед річок Чукотського автономного округу і 49-е — в Росії.
У басейні Чауна виявлені запаси олова, миш'яку, золота[3].
Через річку буде зведено міст на 704-му км автомобільної дороги «Омолон — Анадир», яку будують[4].
Історичні відомості
До середини XVIII століття мала назву Ковича, яку дали першопрохідці-козаки. 1791 року учасниками експедиції Біллінгса згадується як Чававеям. В той час по річці проходила західна межа розселення чукчів.
Сучасна назва сходить до евен. чаан — «дальній».
Гідрографія
Довжина річки 205 км, площа басейну 23 тис. км2. Витік розташований у хребтах Чукотського нагір'я, на північний захід від озера Ельгигитгин. У верхів'ї має гірський характер, де порожисто-водоспадна ділянка річки становить 4 % її довжини. Протікає однойменною низовиною, впадає в південну частину Чаунської губи Північного Льодовитого океану приблизно за 100 км від міста Певек. Дельта являє собою кілька рукавів шириною до 2 км і глибиною близько 205 км. Русло після паводку мігрує.
Середньобагаторічна витрата води в гирлі близько 90 м3/c та обсяг стоку 2,84 км3/рік. Середня мутність води не перевищує 45 г/м3, найбільша — 45 г/м3. Вода річки за хімічним складом належить до гідрокарбонатного класу і кальцієвої групи, має невелику мінералізацію.
Живлення річки переважно снігове. Весняний льодохід у пониззі Чауна відбувається 7-15 червня. У серпні можливі паводки, вода може піднятися до 0,7 м. Річка замерзає в середині жовтня[5].
У водопілля відбувається до 89 % річного стоку. Взимку (5—6 місяців) стік відсутній. Річка місцями часто перемерзає, в результаті утворюється полій.
Притоки
Об'єкти перераховано за порядком від гирла до витоку.
- 3 км: Риткучин
- 12 км: водотік пр. Паляваам
- 33 км: Паляваам (Каленмиваам)
- 54 км: струмки Чулек (у верхів'ї струмок Мілкий)
- 90 км: Умкувеємкай
- 92 км: річка без назви
- 92 км: Мільгувеєм
- 97 км: Угаткин (у верхів'ї Правий Угаткин)
- 115 км: протока без назви
- 130 км: Чулек
- 134 км: Тихий
- 138 км: Мохова
- 152 км: Правий Чаун
- 169 км: Вузький
- 180 км: Крива
Іхтіофауна
У річці водиться 18 видів риб, з них промислове значення мають прохідні форми: горбуша, кета, голець, нельма, мальма, азійська корюшка, сибірська ряпушка, а також прісноводні — чир, східносибірський харіус, пиж'ян, тонкохвостий минь[5]. У пониззі зустрічається рідкісний ендемік — арктичний омуль[6].
Примітки
- Чаун на сайті енциклопедії «Вода России»
- Чаун (в верховье Мал. Чаун) / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Малышева Г. М., Исаева Е. П., Тихомиров Ю. Б., Вяткин Б. В. Государст венная геологическая карта Российской Федерации. Масштаб 1 : 1 000 000 (третье поколение). Серия Чукотская. Лист Q-59 – Марково. Объяснительная записка. — СПб. : Картографическая фабрика ВСЕГЕИ, 2012. — С. 199, 202, 205. — 150 прим.
- Мост через Малый Чаун на Чукотке будет строить «Спецстроймонтаж». АНО ИА «Чукотка». 9 квітня 2019.
- сост. А. В. Андреев. Усть-Чаун // Водно-болотные угодья России. — Москва : Wetlands International, 2001. — Т. IV. — 296 с. — ISBN 90-5882-986-3.
- И.А. Черешнев. Пресноводные рыбы Чукотки. — СВНЦ ДВО РАН. — Магадан, 2008. — С. 111. — ISBN 978-5-94729-086-8.
Література
- Бурыкин А. А. Нелога, Погыча, Ковыча — легендарные реки русских документов середины XVII века и современная карта Чукотки // Этнографическое обозрение. 1998. № 6. С. 79-88.