Чекмак Вілор Петрович

Вілор Петрович Чекмак (20 грудня 1925, Сімферополь, СРСР — 10 листопада 1941, село Алсу під Севастополем) — боєць партизанского спротиву урумського (грецького) походження, розвідник.

Вілор Петрович Чекмак
Народився 20 грудня 1925(1925-12-20)
Сімферополь
Помер 10 листопада 1941(1941-11-10) (15 років)
Алсу
Поховання Меморіальне братське кладовище радянських воїнів, Севастополь
Громадянство  СРСР
Національність урум
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За бойові заслуги»

Сім'я

Батько Вілора — Чекмак Петро Андрійович — був комуністом і політпрацівником. Багато часу проводив у відрядженнях. Петро Андрійович був учасником громадянської війни в Росії, радянсько-фінської і Другої Світової воєн. Загинув в боях під Москвою восени 1941. Від другого шлюбу мав сина Валерія, який народився в місті Богородицьк, Тульскої області.

Мати — Любов Георгіївна Чубар — була дуже активною людиною, депутатом міськради, займалася ліквідацією неписьменності.[джерело?] Приділяла багато часу та зусиль вихованню свого єдиного сина. Дізналася про героїчну загибель сина тільки в 1943 році. Переживши війну, померла в будинку для старезних. До останніх днів підтримувала дружбу з письменником Михайлом Лезинським, автором книги про її сина.

Молодший брат по батькові Вілора, Валерій Петрович Чекмак, 1939 року народження, проживає в Києві. Має сина Чекмака Віталія та дочку Чекмак Марину, онучку та двох онуків.

Біографія

Народився 20 грудня 1925 року в місті Сімферополі. Згодом його сім'я переїхала до Севастополя. Вчився у Севастополі в школі N 1. У 1941 році закінчив 8 класів. Вілор добре вчився, мав різнобічні інтереси, художні і музичні здібності. Мріяв стати художником. Разом зі своїм другом Володимиром Снєжинським брав активну участь в різних творчіх конкурсах. В його школі була команда юнаків, які захоплювались книгою Александра Дюма «Три мушкетери». Вони грали в мушкетерів, вигадуючи різні, іноді дуже серйозні, випробування для виховання характеру.

Влітку 1941 року почалася війна. Старший товариш Вілора, що вирушав на фронт, залишив йому вівчарку на прізвисько Ральф.

6 серпня 1941 разом з цією вівчаркою Вілор пішов в партизанський загін. Коли почалася Друга Світова війна на території СРСР, Вілор, незважаючи на захворювання серця і всупереч проханням матері, пішов в партизанський загін. Став розвідником.

10 листопада 1941 року він був на варті. Першим помітив нацистів, що наближалися до партизанського загону.[джерело?] Пострілом з ракетниці він попередив свій загін про небезпеку, а сам став у бій з нацистами, що прибували.[джерело?] У юнака був автомат та декілька гранат.[джерело?] Вілор бився до останнього патрона.[джерело?] Коли стріляти було вже нічим, він почав кидати у нацистів гранати.[джерело?] Останньою гранатою Вілор підірвав себе і противників.[джерело?] За злою іронією долі, саме в ці місця в дитинстві Вілор виїжджав на відпочинок з дитячим садком, а потім з друзями-школярами.

Могила В. Чекмака

Вілор Чекмак був перепохований 20 грудня 1965 року в день свого 40-ліття на Меморіальному братському кладовищі радянських воїнів в селищі Дергачах, 6 км від Севастополя.

Нагороди

Посмертно нагороджений медалями «За оборону Севастополя» (1945 р.), «За бойові заслуги» (1965 р.) Про подвиг Вілора Чекмака радянські письменники Михайло Лезинський і Борис Ескін написали книгу «Живи, Вілор!».

Цікаві факти
  • Ім'я Вілор означає абревіатуру з російської мови: Владимир Ильич Ленин Октябрьская Революция.
  • За часів радянщини багато піонерських загонів, особливо в Криму, носили ім'я Вілора Чекмака.

На могилі Чекмака В. П. написані наступні слова:

Хай тебе з нами немає, хай пройде багато років. Ми тебе не забудемо, Вілор. Піонери 5б кл. шк. № 3 1974 р.[1]

Примітки
  1. Світлина могили Чекмака В. П.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.