Меморіальне братське кладовище радянських воїнів (Севастополь)

Цвинтар виник у період оборони міста у 1941–1942 роках. Спочатку там відбувалися поховання воїнів 8-ї бригади морської піхоти. Після німецько-радянської війни на ньому відбулося перепоховання учасників оборони і визволення Севастополя із Алсу, району Сухої річки, Інкермана, Мекензієвих гір, мису Херсонесу та інших місць, де йшли бої.

У 1953 році некрополь був благоустроєний за проектом архітектора В. П. Петропавловського. Вхід оформлений пропілеями з пілонами у вигляді рельєфного зображення схилених знамен з написами російською мовою:

• на лівому «Вічна слава героям боїв за Севастополь»
• на правому «Перед мужністю їх будуть вічно знамена схиляти народ і Батьківщина-мати».

Букви накладні, металеві (латунь)[1].

У 1975–1983 роках була проведена реконструкція кладовища (архітектор В. М. Артюхов, інженер Е. В. Венікеєв). Організовано 16 братських могил, огорожених гранітними бордюрними плитами з прізвищами загиблих воїнів. У центрі кладовища споруджено обеліск з інкерманського каменю, облицьований альмінською плиткою, з рельєфним зображенням медалі «За оборону Севастополя», написом «Вічна Слава» і морський символікою. Основа — червоний граніт. Висота обеліска — 12,0 метрів[1].

Лівий пілон	Обеліск	Правий пілон

На цвинтарі похований командир 8-ї бригади морської піхоти полковник П. П. Горпищенко, тому некрополь севастопольці називають «Кладовищем Горпищенка», юні партизани Юрій Рацко (кенотаф) і Вілор Чекмак, розвідник Ф. Ф. Волончук, командири бригад і дивізій (зокрема Потапов О. С.), ветерани німецько-радянської війни. Серед похованих 17 Героїв Радянського Союзу.

Поховання померлих ветеранів війни проводяться до теперішнього часу, в основному учасників боїв за Севастополь. На 1 серпня 1992 року на обліку 251 могила, в тому числі 106 братських[1].

• В. Г. Шавшин. «Каменная летопись Севастополя». «ДС Стрим». Севастополь—Київ 2004. стор. 179. ISBN 966-96305-1-7.