Червона шапочка

«Червоний Капелюшок» (фр. Le Petit Chaperon rouge; нім. Rotkäppchen) — народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка (європейський варіант універсального сюжету, поширеного також в Азії й Африці[1]). Літературно оброблена у Франції Шарлем Перро, пізніше записана у Німеччині братами Грімм.

Ілюстрація Гюстава Доре

Походження сюжету
Ілюстрація Гюстава Доре

Сюжет казки про дівчинку, яку підманув вовк, був поширений у Франції та Італії з Середньовіччя. У фольклорних записах сюжет такий[2][3]:

Мати посилає доньку до бабусі з молоком та хлібом. Дівчинка зустрічає вовка, розповідає йому, куди вона прямує. Вовк, обігнавши дівчинку, вбиває стару, готує з її тіла страву, а з крові — напій, одягається в її одежу і лягає в її постіль. Коли дівчинка приходить, вовк пропонує їй поїсти. Кішка старої намагається попередити дівча про те, що вона їсть, але вовк запускає в кішку дерев'яні черевики та вбиває її. Потім вовк каже дівчинці роздягнутися і лягти поруч з ним, а одежу кинути у вогонь. Та так і робить, лягаючи поруч з вовком; дівчинка запитує, чому у нього багато волосся, широкі плечі, довгі ноги, великі зуби. На останнє питання вовк відповідає: «Це для того, щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!» і з'їдає дівчинку.

Так закінчується більшість записаних варіантів, хоча в деяких, за допомогою хитрощів, дівчинка тікає від вовка.

Літературна обробка
Червона Шапочка зустрічає вовка; ілюстрація Волтера Крейна

Шарль Перро

Шарль Перро літературно обробив народний сюжет: він прибрав мотив канібалізму, персонажа-кішку та її вбивство вовком, додав червону шапочку — шаперон[4], яку надягала дівчинка, а головне — додав казці моралі, увівши мотив порушення дівчинкою пристойностей, за що вона й була покарана, і завершив казку віршованою мораллю, яка навертала дівчат утримуватися від спокуси[5]. Хоча грубі натуралістичні моменти народної казки були значно пом'якшені, статеві стосунки були підкреслені.

Казка була надрукована в 1697 в Парижі, в збірці «Казки моєї матінки Гуски, або Історії минулих часів із повчаннями», відомішої як «Казки матінки Гуски».[6]

Брати Грімм

Дві різні версії казки були переказані братам Грімм, перша Джанетт Хассенпфлаг (1791—1860) і друга Марією Хассенпфлаг (1788—1856). Брати використали перший варіант як головну частину казки, а другу — як продовження. Казка під назвою «Rotkäppchen» була включена в перше видання «Kinder und Hausmärchen» (Дитячі і сімейні історії, 1812).[7]

Перша частина казки у варіанті братів була майже однакова з варіантом Перро, але із щасливим кінцем: мисливці, які проходили повз хатку, почули галас, убили вовка, розрізали йому живіт і врятували бабусю із онукою. Цей епізод однаковий із закінченням казки «Вовк і семеро козенят», яка, ймовірно, і є джерелом цієї частини,[8] також можливо, що закінчення було взято з п'єси «Життя і смерть Червоної Шапочки», яка була написана в 1800 німецьким письменником-романістом Людвигом Тіком.

Ілюстрація до німецького варіанта казки, Rotkäppchen, від нім. Käppchen — «ковпачок»

Моралізаторство Перро на тему статевих стосунків зникло, як і всі сексуально забарвлені мотиви з тексту. В тексті казки Червона Шапочка порушує не правила пристойної поведінки, а наказ матері, яка просила доньку йти до бабусі, ні на що не відволікаючись. Мораль у завершенні — як попередження неслухняним дітям: «Відтепер я ніколи не стану в лісі збочувати зі своєї стежки і буду твердо дотримуватись того, що наказувала матінка».

Червона Шапочка в сучасній культурі

У 2011 році вийшов американській фільм «Червона шапочка» у стилі темне фентезі, що інтерпретує класичний сюжет як історію протистояння із вовкулакою. Схожий сюжет вміщений у шостому сезоні серіалу «Вовченя», де хижак замінений Жеводанським звіром.

У 2015 році Олесь Барліг написав п'єсу «Уроборос у Східному експресі», що містить численні алюзії на казку про Червону Шапочку. П'єса потрапила до програми Фестивалю рівності у Запоріжжі і фестивалю Тиждень актуальної п'єси[9]. У 2017 році увійшла до збірки «Звірі подивляться замість тебе»[10] виданої у видавництві Крок.

У сучасному фольклорі Червона Шапочка — героїня декількох анекдотів, зазвичай із сексуальною тематикою або чорним гумором на кшталт:

У Червоної Шапочки шапочка насправді була сіра, з вовка. Просто вона носила її м'ясом назовні.

Примітки
  1. Червона Шапочка — універсальна казка? // Spektrum, 23.11.2013
  2. Jack Zipes, «The Trials and Tribulations of Little Red Riding Hood»
  3. Robert Darnton, «The Great Cat Massacre»
  4. В оригіналі — фр. chaperon, за часів Перро вже немодний у містах, але популярний у сільських жінок.
  5. Charles Perrault, «Le Petit Chaperon Rouge»
  6. Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками (збірка) - Шарль Перро - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 21 лютого 2019.
  7. Jacob and Wilheim Grimm, «Little Red Cap»
  8. Harry Velten, «The Influences of Charles Perrault's Contes de ma Mère L'oie on German Folklore», p. 967, Jack Zipes, ed. The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm, ISBN 0-393-97636-X
  9. IV «Тиждень актуальної п'єси» оголосив шорт-ліст драматургічного конкурсу
  10. Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.