Черкаський Олександр Ісакович

Олекса́ндр Черка́ський (англ. Shura Cherkassky, Олександр Ісаакович Черкаський; 7 жовтня 1909, Одеса 27 січня 1995, Лондон, Велика Британія) — американський і британський піаніст.

Черкаський Олександр Ісакович
Народився 7 жовтня 1911(1911-10-07)[1][2][…]
Одеса, Російська імперія
Помер 27 грудня 1995(1995-12-27)[1][2][…] (84 роки)
Лондон, Велика Британія
Поховання
Країна  США
Діяльність піаніст
Alma mater Кертісовський інститут музики
Вчителі Йосиф Гофман[3]
IMDb ID 1125526

Біографія

Народився в Одесі. Потім його сім'я емігрувала в США. Свої перші уроки музики він отримав в родині, Лідія Черкаська (уроджена Шлеменсон) була піаністкою і грала в Санкт-Петербурзі, викладала музику, серед її учнів — піаніст Раймонд Льовенталь.

У США Олександр Черкаський продовжив заняття музикою в Кертісовскому інституті музики, де навчався у Йосипа Гофмана до 1935 року. Матеріальну підтримку надав С. В. Рахманінов. Після навчання він здійснив свою мрію про навколосвітню подорож, відвідавши Австралію, Нову Зеландію, Далекий Схід, Європу і Росію.

У 1940-х рр. Черкаський приїжджає до Каліфорнії. Він працює в Голлівуд-боул з такими диригентами, як сер Джон Барбіроллі і Леопольд Стоковський. У 1946 році він одружується на Євгенії Бланк, з якою розлучається в 1948 році. У 1946 році Черкаський домагається великого успіху в Гамбурзі, граючи Рахманінова під керуванням Ханса Шмідта-Іссерштедта.

Черкаський[4] виступав у найбільших концертних залах Європи зі всесвітньо відомими оркестрами та диригентами Консертгебау в Амстердамі, Зал Геркулеса в Мюнхені, Берлінська філармонія, Музікферайн у Відні, Театр Єлисейських Полів у Парижі, в Санторі-хол в Токіо.

У 1950-х роках він поселяється в Лондоні, де помер в 1995 році. Похований на Гайґейтскому цвинтарі в Лондоні.

Примітки

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://web.archive.org/web/20210104140413/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/rubenstein-school/rubinstein-school
  4. Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 52. ISBN 978 2 3505 5192 0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.